Інтеріоризаця інтерсуб’єктивності в «Я»-концепті та співвідповідальність у трансцендентальній прагматиці
Сучасна філософія розуму: перспективи розвитку
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2020.06.006Ключові слова:
дискурс, відповідальність, комунікативна компетентність, інтеріоризація, «Я»-концептАнотація
У статті тематизовано концепти комунікативної практичної філософії як складника герменевтично-лінґвістично-прагматично-семіотичного повороту у філософії, пов’язаного з переходом від парадигми суб’єктивності до парадигми інтерсуб’єктивності. Зокрема, концепт «Я» розглянуто як чинник інтеріоризації інтерсуб’єктивності, оскільки він від самого початку вплетений у контекст мовленнєвої практики із займенником «Я», що й по- значено рефлексійним «Я є Я». Трансцендентальне «Я» є інтеріоризацією транценденталь- ної комунікативної спільноти; класичний концепт «повноліття», пов’язаний з «мужністю керуватися власним розумом», є внутрішнім проявом комунікативної компетентності, що в інтеріоризованому вигляді увіходить до структури ідентичності. Розум постає в таких визначеннях, як «дискурс», «арґументація», «консенсус». Своєю чергою, дискурс відрізняється від інших мовленнєвих практик, таких як бесіда, розмова, суперечка, діалог, які також мають свої інтеріоризації, утворюючи складну структуру ідентичності. У статті йдеться про внутрішній «супровід дискурсу» як у процесі обґрунтування людського знання, так і в процесі виправдання (леґітимації) правильності моральних належнісностей. Зокрема, це ви- являється у формулюванні категоричного імперативу моральної практики, що розглянуто у світлі переходу від монологічного до трансцендентально-прагматичного вимірів. У статті показано також необхідність переходу від монологічного концепту відповідальності до комунікативного концепту спільної відповідальності. Наголошується, що такий перехід є нагальною потребою сучасної доби, ознакою якої є прагнення подолання кризової цивілізації «ризиків і загроз» і формування цивілізації діалогу на підставі досягнення арґументативного порозуміння, реґулятивною ідеєю якого є «трансцендентальний консенсус».
Посилання
REFERENCES
Boehler, D. (2014). Responsibility for the future from a global perspective. The relevance of Hans Jonas’s philosophy and ethics of discourse / Tr. by A. Yermolenko. [In Ukrainian]. Кyiv: Stylos.
Yermolenko, A. (2010). Social ethics and ecology. Human dignity — respect for nature. [In Ukrainian]. Kyiv: Libra.
Apel, D. (2019). Wahrhaftigkeit als Selbstverantwortung zur Mitverantwortung. Eine transzenden-talpragmatische Untersuchung. Ethik+Diskurs, 4 (1 y 2), SS. 7–23.
Apel, K.-O. (1984). Sprechakttheorie und transzendentale Sprachpragmatik. Zur Frage ethischer Normen. In: K.-O. Apel (Hrsg.), Sprachpragmatik und Philosophie (SS.10–174). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Apel, K.-O. (1987). Fallibilismus, Konsenstheorie der Wahrheit und Letztbegründung. In: W. von Kuhlmann (Hrsg.), Forum für Philosophie Bad Homburg — Philosophie und Begründung (SS. 116–211). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Apel, K.-O. (1990). Nichtmetaphysische Letztbegr ndung? In: Nachmetaphysische Philosophie (SS. 27–49). Köln: Karl-Reiner-Akademie.
Apel, K.-O. (1998). Transzendentale Semiotik und die Paradigmen der ersten Philosophie (Erster Vortrag). In: K.-O. Apel, V. Hösle, R. Simon-Schaefer, Globalisierung. Herausforderung für die Philosophie (SS. 21–47). Bamberg: Universitäts-Verlag.
Böhler, D. (1984). Diskurs und Verstehen. In: K.-O. Apel, D. B hler (Hrsg.), Funkkolleg Praktische Philosophie / Ethik. Studientexte III (S.985–996). Frankfurt a.M.: Fischer.
Böhler, D. (1985). Rekonstruktive Pragmatik. Von der Bewußtseinsphilosophie zur Kommunika- tionreflexion: Neubegründung der praktischen Wissenschaften und Philosophie. Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Böhler, D., Gronke, H. (1994). Diskurs. In: Historisches Wörterbuch für Rhetorik (Bd. 2, SS. 764– 819). Tübingen: Max Nimeyer Verlag.
Böhler, D (2008). Mitverantwortung für die Menschheitszukunft. Die Aktualität vom Hans Jonas. In: M. Sapper, V. Weichsel (Hrsg.).Grünbuch. Politische Ökologie im Osten Europas (SS. 20– 35). Berlin: Berliner Wissenschafts-Verlag.
Böhler, D. (2013). Verbindlichkeit aus dem Diskurs. Denken und Handeln nach der sprachpragmatischen Wende. München: Verlag Karl Alber.
Habermas, J. (1971). Vorbereitende Bemerkungen zu einer Theorie der kommunikativen Kompetenz. In: J. Habermas, N. Luhmann, Theorie der Gesellschaft oder Sozialtechnologie? (SS. 101– 141). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Habermas. J. (1981). Theorie des kommunikativen Handelns. B.2. Zur Kritik der funktionalistischen Vernunft. Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Habermas, J. (1984). Wahrheitstheorien. In: J. Habermas, Vorstudien und Ergänzungen zur Theorie des kommunikativen Handelns (SS. 127–183). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Habermas, J. (1988). Nachmetaphysisches Denken. Philosophische Aufsätze. Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Habermas, J. (2003). Zur Architektonik der Diskursdifferenzierung. In: D. Böhler, M. Kettner, G. Skirbek (Hrsg.), Reflexion und Verantwortung. Auseinandersetzung mit K.-O. Apel (SS. 44–64). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Kant, I. (1977). Grundlegung zur Metaphysik der Sitten. In: Immanuel Kant: Werke in zwölf Bänden. B.7. Herausgegeben von Wilhelm Weischedel (SS. 11–112). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Ritter, J. (Hrsg.) (1984). Historisches Wörterbuch der Philosophie. B.6. Basel: Schwabe. Tugendhat, E., Wolf, U (1988). Logisch-semantische Propedeutik. Stuttgart: Reclam.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 257
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).