Цільові наукові дослідження і трансформації в професійній діяльності вченого

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ

Анотація

Сучасна наука дедалі більше орієнтується на дослідження, які розв’язують конкретні технологічні проблеми. У світовій літературі існують різні, але загалом аналогічні назви таких досліджень. Наприклад, німецькі та російські дослідники використовують назву «проблемно- орієнтовані дослідження», вживають також назви «дослідження, орієнтовані на місію», «дослідження як реакція на “великі виклики”», «дослідження переднього краю науки», «наука моду- су 2». Українські дослідники, зокрема в рамках Національної академії наук, використовують назви «цільові програми наукових досліджень» та «цільові наукові (науково-технічні) проєкти».

У статті проаналізовано особливості цільових наукових досліджень та статус отриманого в такий спосіб знання. Автор підкреслює їхню безпосередню вмереженість у соціальну сферу — економічні, політичні та соціальні відносини загалом, бо вони є основою сучасних тех- нологій і в розвитку їх зацікавлена широка громадськість – виробники та споживачі матеріальних благ. Знання, здобуті в цих дослідженнях, це знання «на замовлення», яке вимагає розв’язання питання щодо співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, принципів реалізації професійної діяльності вчених, «академічних свобод», змін гносеологічних і соціально- гуманітарних принципів функціонування науки як соціального інституту.

У професійній діяльності вченого праксеологізація науки вимагає орієнтації на людино- мірність продукованих знань, що передбачає поєднання знань про природу зі знаннями про людину. Отже, вчений має бути фахівцем із суміжних дисциплін. Організатори цільових досліджень розв’язують цю ситуацію через колективне виконання досліджень, або, за висловом Ричарда Флориди, використання «соціального інтелекту». Водночас останнє вимагає від вченого як фахівця не тільки суто фахових компетенцій, а й індивідуальних психологічних навичок праці (творчості) в міждисциплінарному колективі (взаємодопомоги, толерантності, емпатії тощо) і взаємодії з трансдисциплінарною спільнотою. Інакше, професія вченого стає, з погляду компетенцій і діяльності, соціально заанґажованою, а керівник в науковому колек- тиві виконує модераційні, а не директивні функції.

Хоча цільові програми наукових досліджень набувають поширення і стають провідними у розв’язанні нагальних практичних проблем, у науковій сфері має зберігатися баланс між дослідженнями «на замовлення» і дослідженнями, що стануть основою майбутнього розвитку науки та суспільства.