Розвиток філософської антропології у Київській світоглядній школі

Анотація

Статтю присвячено розвитку філософської антропології у Київській світоглядній школі. Показано, що у дослідженнях, присвяченій цій школі, спостерігаємо певні розбіжності. Вони стосуються як часу виникнення цієї школи, так і її фундаторів. Переважна більшість дослідників вважають фундатором Київської світоглядної школи Володимира Шинкарука і датують її виникнення з оприлюдненням 1969 року програмних принципів і засад світоглядного напрямку у філософії. Водночас існує й інша точка зору щодо виникнення Київської світоглядної школи. Її появу деякі дослідники пов’язують з іменем Павла Копніна, у якого також був помітний потяг до людиноцентрованого філософування. Прикметними є і спроби подолати ці розбіжності, об’єднавши власне світоглядний та логіко-гносеологічний підходи. У зв’язку з цим говорять про Київську світоглядну-гносеологічну школу. На мій погляд, більше підстав вважати фундатором Київської світоглядної школи саме Володимира Шинкарука, який започаткував дослідження «людина – світ людини», що становить осереддя світогляду, у межах марксистської філософії. В українській філософській думці антропологічний поворот Київської світоглядної школи відбувся не на порожньому місці. Представники цієї школи, насамперед її фундатор В. Шинкарук, з одного боку, певною мірою продовжували антропологічну традицію українського «кордоцентризму», «філософії серця» Г. Сковороди та П. Юркевича, з іншого боку, їхня філософська спадщина дивним чином віддзеркалює мейнстрім сучасної філософії, а саме поворот від гносеології до антропології, до онтології світу буття людини. Варто розмежовувати розуміння філософської антропології у вузькому і широкому значенні. У вузькому значенні під нею розуміють філософську дисципліну, що склалась у 1920 – 1930-ті роки і репрезентована іменами М. Шелера, А. Ґелена, Г. Плеснера. У широкому значенні філософська антропологія – це філософська рефлексія над людиною взагалі. У зв’язку з цим розглянуто такі ключові проблеми філософської антропології, як трансценденція людини, її ідентичність, цілепокладання як спосіб людської реалізації.