Сатира та її метаморфози у період античності

СТОРІНКА МОЛОДОГО НАУКОВЦЯ

Анотація

У статті розглянуто питання дослідження сатири у філософії. При вивченні наукових джерел було виявлено, що сатира в царині української філософії та філософії англомовного зарубіжжя є малорозробленою темою. Про актуальність філософського осмислення сатири свідчать, наприклад, праці останніх п’яти-шести років таких філософів, як Д. Абрагамс та Д. Деклерк, котрі вторять думці К.В. Менделла стосовно тісного зв’язку сатири з філософією. У створеній на початку ХХ ст. праці «Сатира як популярна філософія» (“Satire as Popular Philosophy”). Менделл довів, що антична сатира була різновидом філософії. Водночас потребує з’ясування питання першості щодо появи жанру сатира в період Античності: чи то в давньоримському, чи то в давньогрецькому мистецтві. Тож за мету статті взято роз в’язання низки пов`язаних із цим питань, а саме: де попередньо — у Давньому Римі чи в Давній Греції — з’явилася сатира як жанр; чому він (жанр) дістав таку назву і які метаморфози відбувалися з ним за часів Античності. Одним із головних джерел історії сатири став твір Арістотеля «Поетика», де описано ямбічну (жартівливу) та сатирівську поезії. За Арістотелем, характер сатирівської поезії зазнав метаморфоз від «танцювального» тетраметру до притаманного глузливій поезії ямбічного метру. У зв’язку з цим основна частина роботи присвячена доведенню того, що сатирівська поезія отримала свою назву від міфологічних козлоподібних сатирів, і якщо виконавцями ямбів (глузливих пісень та віршів) моглибути звичайні люди, то виконавцями сатирівських віршів — тільки міфологічні козлоподібні сатири. У результаті дослідження виявлено, що початково жанр із назвою «сатира» мав віршовану форму і був запозиченим давньоримськими поетами у давньогрецьких митців. Перейнятий вид сатири одержав назву «сатура», що у перекладі з латини означає «суміш» прозової та віршованої форм подання твору.