Екологічна парадигма цивілізаційних трансформацій

Цивілізаційний вибір України

Анотація

У статті розглянуто особливості екологічної глобалізації та четверту генерацію екологічних проблем. Екологічну парадигму представлено не лише як науковий конструкт,

що дає змогу описувати та пояснювати «нову соціальну реальність» (реальність екологічних криз, негативних наслідків науково-технічного прогресу й стрімкого економічного зростання), а й як засіб акумуляції цінностей, пов’язаних зі ставленням до природи, довкілля та якості життя людини, що інтегрує їх у цілісну систему. Показано, що важливим чинником переходу суспільства на засади сталого (збалансованого) розвитку є узгодження екологічної, економічної та соціальної політики з урахуванням етичних норм. Розглянуто роль теорії справедливості у рефлексіях щодо змін клімату та шляхів пом’якшення кліматичних змін та проаналізовано нові рівні теоретизації справедливості. Зроблено висновок про те, що головною метою цивілізаційного поступу має бути щастя як інтегральний показник якості життя, неможливий, поміж іншим, поза безпечним і комфортним довкіллям, без спілкування з природою.