Інституціалізація наукових здобутків Інституту філософії в освітніх практиках: досвід «Київської філософської школи»

Статті: Інститут філософії та філософія в Україні

Анотація

У статті порушено тему специфіки процесу інституціалізації наукових досягнень Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, передусім здобутків «Київської філософської школи» другої половини ХХ – початку ХХІ століття, в сучасних освітніх практиках українських вишів на прикладі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Відзначення у 2021-му 75-річчя заснування Інституту як, спільно зі згаданим вишем, головного осередку «Київської філософської школи», вкотре унаочнює їхню роль як чільного суб’єкта інституціалізації української національної філософської традиції пізньомодерного часу. Один із найвідоміших тепер інноваційних академічних гуманітарних проєктів і перших моделей відкритого суспільства в УРСР, Інститут філософії був головним вітчизняним учасником світового філософського життя за «холодної війни» і став в Україні центром розвитку філософської спільноти. Показовим прикладом запровадження нових освітніх практик у класичних вишах України за умов диджиталізації вітчизняної вищої освіти під час постання ґлобального мережевого суспільства є поєднання високого науково-освітній потенціалу Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України й постання на цих засадах філософських товариств та стартапів. У центрі діяльності одного з найвідоміших із них – Студентського товариства усної історії філософії – є започатковане в проєкті «Усні історії філософів» Т. Чайки реконструювання наукових біографій творців «Київської філософської школи» в контексті розроблення усної історії філософії як альтернативного історико-філософського підходу / джерела / жанру.