ПАМ'ЯТЬ З ПОГЛЯДУ ЛОГІКИ І СЕМІОТИКИ

АНАЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Анотація

Феномен пам'яті розглядається як компонент, імпліцитно присутній у процесі інформаційної комунікації. Наведено коротку типологію видів пам’яті, які утворюють референційне поле так званої семантичної пам’яті. Через підходи Ю. Лотмана та Р. Якобсона розглядається класичне уявлення про час, що тісно пов'язане з пам'яттю. Основна увага приділяється тому, як можна розглядати пам'ять у межах та за допомоги логіки. Як один зі шляхів розв’язання цього питання пропонується застосувати інструменти часової логіки через аналіз праць видатного українського логіка Анатолія Ішмуратова (1946–2017). Розглянуто класифікації часів О. Єсперсена, Г. Райхенбаха, В. Буля. Проаналізовано суб'єктивну й об'єктивну осі орієнтації, що лежать в основі календарів, діаграм і шкал, як фраґментів часу. На думку Ішмуратова, ці інструменти – схеми, діаграми тощо, можна вважати мовами. Можливість мовної об’єктивації значення визначає зв’язок логічного висновування, а отже, структурування семантичних царин, якими є спогади, засобами логічної мови та відповідно до її структур. Досліджуючи логічні та пізнавальні умови дії, Ішмуратов продовжував розвивати ідеї часової логіки та обґрунтовувати можливості їх застосування до пояснення психологічного сприйняття об’єктивного часу. Він будував схему семантичних зв’язків пам’яті як психологічного акту, що відтворює життєвий шлях особистості; він розрізняв спогади та «псевдоспогади», які разом впливають на переоцінку минулих подій, формують досвід особистості та її здатність конструювати альтернативи майбутнього. Особливе місце в дослідженнях Ішмуратова займає його експлікація часової тризначної логіки та застосування часових модальностей до аналізу так званих перехідних станів. Подальше вивчення таких підходів могло б допомогти раціональному осмисленню пам’яті та дати цікаві результати.