ДЖОН РОЛЗ ТА СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ (С. Фримен, Ф. Петит, Т. Поґе, Д. Мілер)

Опитування «Філософської думки»

Анотація

Переклад з англійської Дениса Кірюхіна за участі Світлани Щербак

Про що свідчать численні публікації у зв‘язку з ювілеєм Дж. Ролза? Чи є вони суто даниною пам’яті вченого? Або ж насправді інтерес до його теоретичної спадщини наразі не лише не згасає, а й дедалі актуалізується?

Аби зрозуміти це, ми звернулися до кількох західних політичних філософів, двоє з яких — Самуел Фримен і Томас Поґе — були не лише учнями, а й близькими друзями Ролза впродовж багатьох років, і запропонували їм низку запитань:

1. «Теорія справедливості» Джона Ролза була опублікована п’ятдесят ро- ків тому і викликала надзвичайно великий резонанс. Дослідники згодні, що свого часу ця книга стала відправною точкою для подальшої роботи в царині полі- тичної філософії. А от якою є роль спадщини Ролза сьогодні? Чи можемо ми ска- зати, що епоха Ролза в політичній філософії вже скінчилася?

2. Однією з ключових ідей Ролзового «Політичного лібералізму» є та, що віль- не й демократичне суспільство (добре впорядковане суспільство, як сказав би Ролз) передбачає плюралізм релігійних, філософських та моральних доктрин, щодо яких члени суспільства не можуть дійти раціональної згоди. Як ствер- джує Ролз, раціональна згода можлива лише щодо принципів, які мають реґулю- вати базову структуру суспільства. Однак певні критики вважають, що ідея раціональної згоди насправді суперечить політичному плюралізму і фактично становить загрозу демократії. Чи згодні ви з цією точкою зору? Якщо так, то що в такому разі забезпечує єдність демократичної політичної спільноти?

3. У своїй останній великій праці «Закон народів» Ролз пише про те, що на- голос у міжнародній політиці на правах людини може сприяти трансформації неефективних режимів і поведінки правителів, які бездушно ставиться до доб- робуту свого народу. Тридцять років тому шерег країн обрали демократичний шліх розвитку, але сьогодні у багатьох з них ми можемо спостерігати кризу демократичних інститутів та наростання антидемократичних тенденцій. Чи означає це, що Ролз помилявся і в нас насправді немає ефективних інструментів для перетворення недемократичних політичних культур і ствердження ідей політичної рівності та свободи?