ЄДНІСТЬ РОЗУМУ ТА ЙОГО ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЗА КАРЛОМ-ОТТО АПЕЛЕМ
100 рокiв ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КАРЛА-ОТТО АПЕЛЯ
Ключові слова:
арґументація, дискурс, граничне обґрунтування, комунікативна спільнота, розум, практична філософіяАнотація
У статті йдеться про одну з найважливіших проблем у сучасній практичній філософії, зокре- ма у філософії К.-О. Апеля — проблему розуму. Ця тема розробляється у парадигмі комунікації та етики дискурсу. У розвідці показано відмінність тлумачення розуму у філософії І. Канта та у філософії трансцендентальної прагматики, де розум апріорі є інтерсуб’єктивним. У зв’язку з цим тема розуму конкретизується в таких поняттях, як комунікація, арґументація, дис- курс. В архітектоніці трансцендентальної прагматики дискурс постає як мовленнєвий акт, пов’язаний з арґументацією. У термінах комунікативної філософії, трансцендентальної та реальної комунікації актуалізовано також проблематику єдності теоретичного та прак- тичного розуму, теоретичної та практичної філософії. Такий підхід поширюється й на по- няття «самість», яка не є інстанцією усамітненого суб’єкта, смисловою автаркією „solus ipse“. Вона завжди є інтеріоризацією віртуального комунікативного партнера реальної спільноти мовців і дієвців, а реґулятивною ідеєю постає трансцендентальна комунікативна спільнота. У світлі трансцендентально-прагматичного обґрунтування розуму розглянуто також проб- лему граничного обґрунтування моральних норм і цінностей, що корелює з консенсуальною теорією істинності знання та правильності моральних норм. Вкрай важливим є також до- слідження проблематики застосування моральних належнісностей в умовах морально не- сприятливого світу, зокрема в умовах російської аґресії проти України.
Посилання
Apel, K.-O. (1973). Das Apriori der Kommunikationsgemeinschaft und die Grundlagen der Ethik. In: Transformation der Philosophie (Bd. 2: Das Apriori der Kommunikationsgemein- schaft). Frankfurt a. M.
Apel, K.-O. (1998). Auseinandersetzungen in Erprobung des transzendentalpragmatischen Ansat- zes. Frankfurt a. M.
Apel, K.-O., Böhler, D. u. a. (Hg.) (1984). Funkkolleg Praktische Philosophie/Ethik: 1980/1981 als Studienbegleithefte und als Studientexte. 3 Bde. Weinheim, Basel.
Apel, K.-O., Böhler, D., Rebel, K. (Hg.) (1984). Funkkolleg Praktische Philosophie/Ethik. Stu- dientexte. 3 Bde. Weinheim.
Apel, K.-O., Burckhart, H. (Hg.) (2001). Prinzip Mitverantwortung. Grundlage für Ethik und Pä- dagogik, Würzburg.
Arendt, H. (1960). Vita activa oder Vom tätigen Leben. Stuttgart, Münster. Arendt, H. (1979). Vom Leben des Geistes. München.
Böhler, D. (1998). Dialogbezogene (Unternehmens-) Ethik versus kulturalistische (Unterneh- mens-) Strategik. Besteht eine Pflicht zur universalen Dialogverantwortung? In: H. Stein- mann, A.G. Scherer (Hg.), Zwischen Universalismus und Relativismus. Frankfurt a. M.
Böhler, D. (1984). Philosophischer Diskurs im Spannungsfeld von Theorie und Praxis. In: K.-O. Apel, D. Böhler (Hg.), Funkkolleg Praktische Philosophie/Ethik. Studientexte 2: Grund- legung. Weinheim, Basel.
Böhler, D. (1985). Rekonstruktive Pragmatik. Von der Bewußtseinsphilosophie zur Kommunikation- sreflexion. Neubegründung der praktischen Wissenschaften und Philosophie. Frankfurt a. M.
Böhler, D. (1992). Diskursethik und Menschenwürdegrundsatz zwischen Idealisierung und Erfolgsverantwortung. In: K.-O. Apel, M. Kettner (Hg.), Zur Anwendung der Diskursethik in Politik, Recht und Wissenschaft. Frankfurt a. M.
Böhler, D. (1998). Dialogbezogene (Unternehmens-) Ethik versus kulturalistische (Unterneh- mens-) Strategik. Besteht eine Pflicht zur universalen Dialogverantwortung? In: H. Stein- mann, A. G. Scherer (Hg.), Zwischen Universalismus und Relativismus. Frankfurt a. M.
Böhler, D. (2000). Idee und Verbindlichkeit der Zukunftsverantwortung: Hans Jonas und die Dia- logethik — Perspektiven gegen den Zeitgeist. In: Th. Bausch, D. Böhler u. a. (Hg.), Zukunf- tsverantwortung in der Marktwirtschaft, EWD-Bd. 3 (SS. 34—69, bes. S. 50 ff). Münster.
Böhler, D. (2013). Verbindlichkeit aus dem Diskurs. Freiburg, München.
Böhler, D. (2019). Was gilt? Diskurs und Zukunftsverantwortung. Freiburg, München.
Damiani, A. (2009). Handlungswissen. Eine transzendentale Erkundung nach der sprachpragmatischen Wende. Freiburg, München.
Gronke, H. (1999). Das Denken des Anderen. Führt die Selbstaufhebung von Husserls Phänomenologie der Intersubjektivität zur transzendentalen Sprachpragmatik? Würzburg.
Gronke, H. (2002). Die Praxis der Reflexion. In: H. Burckhart, H. Gronke (Hg.), Philosophieren
aus dem Diskurs. Würzburg.
Habermas, J. (1971). Vorbereitende Bemerkungen zu einer Theorie des kommunikativen Kompetenz. In: J. Habermas, N. Luhmann, Theorie der Gesellschaft oder Sozialtechnologie. Frankfurt a. M.
Habermas, J. (1981). Theorie des kommunikativen Handelns. Frankfurt a. M.
Habermas, J. (1984). Vorstudienund Ergänzungen zur Theorie des kommunikativen Handelns. Frankfurt a. M.
Habermas, J. (1984). Was heißt Universalpragmatik? In: J. Habermas, Vorstudien und Ergänzungen zur Theorie des kommunikativen Handelns. Frankfurt a. M.
Hösle, V. (2015). Macht und Expansion. Warum das heutige Russland gefährlicher ist als die Sowjetunion der 70er Jahre. In: Blätter für deutsche und internationale Politik, 6/2015.
Hösle, V. (2022). Putin wird äußerst brutal vorgehen (im Interview). Münchner Merkur, 53 (5/6), 5. [https://www.merkur.de/politik/ukraine-krieg-schweden-putin-russland-angriff-baltikum-geschichte-merkel-europa-news-91392394.html].
Husserl, E. (1976). Ideen zu einer reinen Phänomenologie und phänomenologischen Philosophie Erstes Buch. Allgemeine Einführung in die reine Phänomenologie. Bd. III/1 der Husserliana / Hrsg. v. K. Schuhmann. Den Haag.
Kant, I. (1787). Kritik der praktischen Vernunft. Riga.
Kuhlmann, W. (1985). Reflexive Letztbegründung. Untersuchungen zur Transzendentalpragmatik. Freiburg.
Kuhlmann, W. (1992). Systemaspekte der Transzendentalpragmatik. In: Sprachphilosophie — Hermeneutik — Ethik. Studien zur Transzendentalpragmatik. Würzburg.
Kuhlmann, W. (2006). Beiträge zur Diskursethik. Studien zur Transzendentalpragmatik. Würzburg. Morris, Ch. (1946). Signs, Language, and Behavior. New York. Morris, Ch. (1981). Zeichen, Sprache und Verhalten. Frankfurt a. M. van Dijk, T.A. (Hg.). Handbook of Discourse Analysis. 4 Vols. London.
Wunderlich, D.(1976). Studien zur Sprechakttheorie. Frankfurt a. M.
Wunderlich, D. (1985). Sprechakttheorie und Diskursanalyse. In: K.-O. Apel (Hg.), Sprach-
pragmatik und Philosophie (SS. 463—488). Frankfurt a. M.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 115
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
