СТРАТЕГІЧНА РАЦІОНАЛЬНІСТЬ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ
СТОРІНКА МОЛОДОГО НАУКОВЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2022.03.155Ключові слова:
масова культура, маси, стратегічна й комунікативна раціональності, Ю. Габермас, Т. АдорноАнотація
Статтю присвячено дослідженню ролі масової культури з позицій теорії культурної індустрії М. Горкгаймера й Т. Адорно та комунікативної філософії Ю. Габермаса, який стосовно масової культури продовжує міркування представників Франкфуртської школи. Як відомо, Габермас вирізняє два типи раціональності — комунікативну та стратегічну, яким відпові- дають життєвий світ і система. Зазвичай культуру відносять до життєвого світу, адже вона допомагає у соціалізації людини, а також є місцем для комунікації та знаходження нових смислів. Проте місце масової культури є доволі спірним. Варто детальніше розглянути її характеристики та роль, яку вона відіграє у житті людини. Для початку слід пильніше придиви- тися до маси як безпосереднього споживача масової культури. Саме споживацтво є характерною рисою сучасності. Відтак масова культура нерозривно пов’язана з ринком. З одного боку, вона продає розваги, а з іншого — породжує нових споживачів, адже вона є спорідненою з рекламою. Так само масова культура пов’язана з аґітацією та пропаґандою. Отже, мож- на говорити і про її зв’язок з політикою. Ринок та політика належать до системи та керу- ються стратегічною раціональністю. Це дає підстави говорити про масову культуру як стратегічний інструмент. Така культура, що перестає бути сферою смислів, призводить до кризи у суспільстві.
Посилання
Adorno, T.W. (2001). The Cultural Industry. Selected essays of mass culture. London, New York: Routledge.
Arendt, H. (2017). The Origins of Totalitarianism. London: Penguin.
https://doi.org/10.2307/j.ctv19fvzzk.50
Baudrillard, J. (2007). In the shadow of the silent majorities, or, The end of the social. Los Angeles: Semiotext(e).
Goncales Silva, F. (2018). Colonization of the lifeworld. The Cambridge Habermas lexicon (pp. 36- 39). New York: Cambridge University Press.
https://doi.org/10.1017/9781316771303.012
Guzhva, A. (2021). Political Populism and Popular culture. [In Ukrainian]. Filosofska Dumka, 3, 125-137.
https://doi.org/10.15407/fd2021.03.125
Habermas, J. (2000). The Structural Transformation of the Public Sphere [In Ukrainian], Lviv: Litopys.
Han, S. (2022). AI, culture industry and entertainment. The Routledge social science Handbook of AI (pp. 295-313). London and New York: Routledge.
https://doi.org/10.4324/9780429198533-21
Horkheimer, M., Adorno, T. (1997). Dialectic of Enlightenment. Philisophical fragments. [In Russian]. Moscow, St. Peterburg: Medium, Juventa.
Jaspers, K. (1991). The Spiritual Condition of the Age. The origin and goal of history. [In Rus- sian]. Moscow: Izdatelstvo polititcheskoi literatury.
Koch, G. (2017). Mass Culture and Cultural Criticism. The Habermas Handbook (pp. 590- 594). New York: Columbia University Press.
https://doi.org/10.7312/brun16642-067
Lash, S. (2003) Sociology of postmodernism [In Ukrainian]. Lviv: Kalvaria.
Lutyi, T. (2019). Mass and popular culture: the problem of demarcation. [In Ukrainian]. Naukovi zapysky NaUKMA. Philosophy and Religious Studies, 3, 85-99.
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2019.3.85-99
Lutyi, T. (2020). Culture of Attraction and Resistance. [In Ukrainian]. Kyiv: Tempora.
Ortega y Gasset, J. (1994). The Revolt of the Masses. [In Ukrainian]. Selected assays (pp. 15-. Kyiv: Osnovy.
Popper, K. (1994). The Open Society and Its Enemies (vol. 20). [In Ukrainian]. Kyiv: Osnovy.
Stevenson, N. (1993). Habermas, Mass Culture and the Future of the Public Sphere. Berkeley Journal of Sociology, 38, 221-245.
Sytnichenko, L.A. (2005). Communicative-dialogical concept of identity in the context of modern philosophical discussions [In Ukrainian], Multiversum, 48.
Yermolenko, A. (2018). How the truth is possible in the «post-truth situation». [In Ukrainian], Filisofska dumka, 5, 21-26.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 164
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
