Про війну в Україні: ціна демократії
ФІЛОСОФСЬКІ ДИСКУРСИ ВІЙНИ
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2023.01.131Ключові слова:
війна в Україні, демократія, імперія, перетворення історії на інструмент, історична пам’ятьАнотація
Стаття аналізує політичні мотиви українського опору російському вторгненню та аґресії. Автор передусім робить наголос на фальсифікації історії російською пропаґандою, використанні нею історії як політичного інструменту, знищенні травматичної пам’яті про недавнє імперське минуле і возвеличенні «славної багатовікової» імперської історії в сучасній Росії. Все це визначає відмінність структури історичної пам’яті росіян від історичної пам’яті інших колишніх народів імперії. Водночас пам’ять про трагічне імперське минуле є провідним чинником вибору українським та молдовським народами своєї політичної долі. У статті також показано, що цей вибір, а також прагнення до істини, свободи та права, зумовлюють нехай і повільне, але впевнене просування цих народів до демократії. Цей вибір і це прагнення є водночас визначальним чинником здатності українського народу опиратися російській збройній аґресії. Натомість так звані «цивілізаційні» зв’язки між колишніми народами імперії, якими Росія намагається виправдовувати свою аґресію, насправді є прикриттям її прагнення до політичного домінування.
Стаття також окреслює значення українського опору для європейських демократій, закликаючи до безумовної підтримки з їхнього боку. Війна в Україні є для останніх викликом, бо хоч би з якими проблемами стикалися сьогодні демократії в усьому світі, вони залишаться дієвцями своєї власної історії лише за умови забезпечення підтримки усім, хто опирається знищенню того мінімуму прав і свобод, який визначає демократію. На прикладі праці Канта «До вічного миру» у статті також показано, що припинення війни заради самого лише припинення війни, до якого сьогодні часто закликають, не сприятиме встановленню миру, оскільки залишить підстави для поновлення війни, якими аґресор, якщо він не змінить своєї політичної сутності, завжди зможе скористатися знову.
Посилання
Alexievitch, S. (2013). La fin de l’homme rouge, ou le temps du désenchantement. Arles: Actes Sud.
Coquio, C. (2022). A quoi bon encore le monde ? La Syrie et nous. Arles: Actes Sud.
Crépon, M. (2008). La culture de la peur I. Démocratie, identité, sécurité. Paris: Galilée. Crépon, M. (2023). Journal de Moldavie, 1987-1988, juillet 2012. Paris: Verdier.
Havel, V. (1989). Lettre ouverte à Gustav Husak. Dans: Havel, V. Essais politiques. Paris: Calmann-Lévy, 1989.
Kant, E. (1986). Projet de paix perpétuelle (trad. d’un auteur anonyme (1796), revue par Heinz Wismann). Dans: Œuvres philosophiques, t. III. Paris: Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 163
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).