«Внутрішній досвід» Жоржа Батая: публічне самострачення задля комунікації

СУЧАСНА ГУМАНІТАРИСТИКА

Анотація

Стаття окреслює теоретико-методологічну складність історико-філософського дослідження літературно-філософської спадщини Жоржа Батая, зокрема його твору «Внутрішній досвід». З цією метою здійснено аналіз біографічного та історико-філософського контекстів напи- сання «Внутрішнього досвіду». Розглянуто основні події життя мислителя, що вони спричи- нилися до написання згаданого твору й засвідчують опозиційну настанову Батая щодо найпо- ширеніших тогочасних мистецьких напрямів (сюрреалізм), філософських течій (екзистенціа- лізм), релігійних учень, а також, властиво, анти-системний характер його міркувань. Крім цього, статті здійснено спробу виявити джерела впливу на формування філософських погля- дів Батая у період написання «Внутрішнього досвіду», зокрема проаналізовано теоретико- політичні стосунки Батая, передусім із його критиками (окремі закиди від бельгійської групи сюрреалістів, Ґ. Марселя та Ж.-П. Сартра), але також із однодумцями (М. Бланшо, П. Кло- совскі, М. Лейрис, А. Масон та ін.). Досліджено генезу формування поняття «внутрішній досвід», притаманний йому багатозначний, багатошаровий і метафоричний характер, вко- ріненість у традиції християнської містики та відображення стану після втрати віри вод- ночас. Зокрема, показано, що найпоказовішим взірцем внутрішнього досвіду, що увиразнює зміст цього засадничого слова-поняття філософії Батая, є образ лабіринту. Відзначено ос- новні пункти критики Батаєвого «Внутрішнього досвіду» з боку представників французької інтелектуальної спільноти 40-х років ХХ ст., а також головні арґументи Батая проти спря- мованої в його бік критики. Проаналізовано основні ідеї Батаєвого «Внутрішнього досвіду», та шляхи впливу філософії Батая на ключових представників традиції французького пост- структуралізму (Ж. Бодрияр, Ж. Дерида, Ю. Кристева та М. Фуко).