Старі та нові відмінності: соціальна (ре)інтеграція після війни

Анотація

У статті йдеться про завдання соціальної (ре)інтеграції в Україні, що актуалізувалися під час російсько-української війни у 2014–2022 роках. Перша частина статті присвячена розгляду теоретичних питань, пов'язаних з концептуалізацією соціальної інтеграції в суспільних науках та ролі держави у підтримці та відтворенні соціальних відносин. Зазначено, що впродовж останніх десятиліть відбулася переорієнтація держави на політики включення, тобто адресної допомоги найуразливішим соціальним верствам та підтримки їх, а також створення сприятливих умов для інтеграції мігрантів та біженців у нове соціальне середовище. Увага дослідників дедалі більше зосереджується на аналізі процесів установлення соціальних зв'язків та на подоланні асиметрії у соціальних відносинах. Друга частина статті присвячена проблемам соціальної інтеграції мігрантів та біженців під час війни в Україні. Досліджено також зміни у ставленні громадян до власної ідентичності, мови, держави та мешканців інших країн. Автор доходить висновку, що збройне протистояння та катастрофічні наслідки, які воно викликало, посприяли загальнонаціональній консолідації українців та нейтралізували соціокультурні відмінності, що тривалий час ставали причиною політичних розбіжностей та електоральних розмежувань. Натомість тривале перебування частини території та громадян України під окупацією в умовах репресій і пропагандистського тиску, насильницька мобілізація цих громадян до збройних сил самопроголошених республік та участь їх у військових діях на боці окупантів оприявнили нові розмежування між українцями, які опинилися по різні боки лінії фронту. Ці розмежування вочевидь стануть на заваді успішній реінтеграції українців після деокупації, що вимагатиме від державної влади виваженої та обережної інтеграційної політики під час повоєнної відбудови.