Деколонізація української культури: політика воук чи національне пробудження?
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2023.03.049Ключові слова:
деколонізація культури, екстрактивізм, контекст, культура скасування, методологія деколонізації, національний колоніалізм, політика воукАнотація
Статтю присвячено деколонізації української культури як важливого чинника націотворення в європейській перспективі. Водночас деколонізація є актуальним трендом у західній академічній думці, котрий втілюється в соціальній активності, зокрема в русі воук та культуріскасування. Постколоніальні дослідження стали полем інтелектуальної битви. Ці дослідження проводять нову лінію фронту в культурних війнах. Переосмислення західної культури у світлі її імперського експансіоністського минулого визначає мету деколонізації. Однак тенденція до політизації руху воук та культури скасування містить ризики розхитування базових цінностей західної культури — свободи думки та верховенства права, тоді як деколонізація української культури має інше призначення. На відміну від культурної деколонізаціїв західних країнах, культурна деколонізація в Україні спрямована на легітимацію сучасних європейських цінностей (Лісабонська угода 2007 р.) шляхом подолання «російськоорієнтованої» (євразійської) традиції мислення. Виявлення автентичних змістів української культури та спростування її імперсько-радянських тлумачень — одне з головних завдань деколонізації української культури. У статті запропоновано порівняльний аналіз української та західної версій деколонізації культури з метою уникнення некритичних запозичень та ігнорування особливостей українського контексту. Для успішної деколонізації української культури потрібне розроблення її 1) концепції,2) методів теоретичного обґрунтування та 3) способів практичного втілення. У статті йдеться про те, що деколонізація української культури вможливлюється за умови позбавлення її дослідницьких стратегій колоніальних впливів, котрі виявляють ознаки імперської та радянської наукової парадигми соціального та гуманітарного знання. Ключові поняття пропонованої статті стосуються праць Найджела Ґіґара (2023), Дуґласа Мюрея (2022),Лінди Мартин Алкоф (2023), Джона Дарвіна (2009), Квасі Квартенґа (2013), Ярослава Грицака (2022), Сергія Плохія (2021, 2023), Тимоті Д. Снайдера (2017, 2918) та ін.
Посилання
Academic explanatory dictionary. (1970–1980). [In Ukrainian]. Taken from: http://sum.in.ua/s/vitchyznjanyj
ASEEES Convention Theme. (2022). URL: https://www.aseees.org/convention/2022-aseeesconvention-theme
Furs, V. (2009). Poverty of social philosophy. [In Russian]. Retrieved from: http://www.russ.ru/pole/Nischeta-social-noj-filosofii
Giggar, N. (2023). Colonialism. A Moral Reckoning. William Collins.
Hrytsak, Ya. (2022). The myth of «brotherly nations», the victory of Ukraine and how the RussianEmpire distorted history. [In Ukrainian]. Retrieved from: https://suspilne.media/254862-aroslav-gricak-mif-pro-bratni-narodi-peremoga-ukraini-ta-ak-rosijska-imperiavikrivlala-istoriu/ https://www.uva.nl/en/discipline/philosophy/spinoza-chair/spinoza-chair.htm
Liakhovych, M. (2016). Domestic or National? [In Ukrainian]. Retrieved from: https://tinyurl.com/4c3fw8nv
Murray, D. (2022). The War on the West: How to Prevail in the Age of Unreason. Harper Collings
Publishers.Spinoza Chair Philosophy Department Amsterdam University. (2023). Retrieved
from:
The Economist. (2023). What to read to understand imperialism and colonialism, June 1st.
Retrieved from: https://www.economist.com/the-economist-reads/2023/06/01/what-toread-to-understand-imperialism-and-colonialism
Woke up, babe! Cambridge most radical uni in UK. (2023). Retrieved from: https://www.varsity. co.uk/news/24871
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 235
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).