Деколонізація української культури: політика воук чи національне пробудження?

Анотація

Статтю присвячено деколонізації української культури як важливого чинника націотворення в європейській перспективі. Водночас деколонізація є актуальним трендом у західній академічній думці, котрий втілюється в соціальній активності, зокрема в русі воук та культуріскасування. Постколоніальні дослідження стали полем інтелектуальної битви. Ці дослідження проводять нову лінію фронту в культурних війнах. Переосмислення західної культури у світлі її імперського експансіоністського минулого визначає мету деколонізації. Однак тенденція до політизації руху воук та культури скасування містить ризики розхитування базових цінностей західної культури — свободи думки та верховенства права, тоді як деколонізація української культури має інше призначення. На відміну від культурної деколонізаціїв західних країнах, культурна деколонізація в Україні спрямована на легітимацію сучасних європейських цінностей (Лісабонська угода 2007 р.) шляхом подолання «російськоорієнтованої» (євразійської) традиції мислення. Виявлення автентичних змістів української культури та спростування її імперсько-радянських тлумачень — одне з головних завдань деколонізації української культури. У статті запропоновано порівняльний аналіз української та західної версій деколонізації культури з метою уникнення некритичних запозичень та ігнорування особливостей українського контексту. Для успішної деколонізації української культури потрібне розроблення її 1) концепції,2) методів теоретичного обґрунтування та 3) способів практичного втілення. У статті йдеться про те, що деколонізація української культури вможливлюється за умови позбавлення її дослідницьких стратегій колоніальних впливів, котрі виявляють ознаки імперської та радянської наукової парадигми соціального та гуманітарного знання. Ключові поняття пропонованої статті стосуються праць Найджела Ґіґара (2023), Дуґласа Мюрея (2022),Лінди Мартин Алкоф (2023), Джона Дарвіна (2009), Квасі Квартенґа (2013), Ярослава Грицака (2022), Сергія Плохія (2021, 2023), Тимоті Д. Снайдера (2017, 2918) та ін.