Симфонічні композиції у літературній та епістолярній спадщині Григорія Сковороди

ПОВЕРНЕННЯ ДО ТЕМИ: СКОВОРОДА 300

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену симфонізму в літературній та, узагальнено, інтелектуальній спадщині Григорія Сковороди. У підсумках дослідження встановлено, що висновок про системний симфонізм як властивість розмислів мислителя наразі може мати лише гіпотетичний характер. Це зумовлено тим, що джерельна основа дослідження має значний обсяг різнорідних праць філософа, які ще не набули належного археографічного опису. Питання археографічного опису джерел в дослідженнях з історії філософії в Україні наразі не має позитивного розв’язання і перебуває у становленні. Проблемне коло джерелознавчих студій творів Григорія Сковороди стисло подано у змісті статті. Однак воно не вичерпується запропонованим переліком і має тенденцію до розширення. З огляду на цю обставину межі дослідницької уваги були визначені добіркою листів Григорія Сковороди до різних осіб,яка міститься у найбільш репрезентативному на сьогодні академічному друкованому виданні творів. До виразних особливостей осмислення джерельної спадщини філософа належить її жанровий характер і спосіб поширення. Всі головні праці написані філософом особисто від руки або ж тиражовані іншими переписувачами у списках. Ця обставина зумовлює значні ускладнення у верифікації точності передання змісту первісного рукописного джерела у друкованому вигляді. Виклад матеріалу є свідомо не систематичним, а ілюстративним. У добірці витинок з творів філософа наявні найбільш виразні зразки проявів симфонічності, які унаочнюють панораму зростання симфонічних комплексів від простіших до кількісно ускладнених. Іманентним полемічним стрижнем дослідження є встановлення відповідності між системною симфонічністю та діалогічністю стилю мислення філософа, висновки про що можна було зробити на підставі історико-філософської експлікації з визначених джерел. Автор схиляється до думки, що розгортанню діалогічності передує ретельне обґрунтування Григорієм Сковородою зачину належного думання, який має складну симфонічну структуру. З огляду на це діалогізм не суперечить засадничій симфонічності, а є радше одним з її проявів