П’ять видів безсмертя
КУЛЬТУРНІ ФЕНОМЕНИ: CASE STUDY
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2023.03.111Ключові слова:
безсмертя, скінченність, справедливість, моральний песимізм і оптимізм, добре життя, фаустівська людина, цифрові медії, автентичність особистостіАнотація
Автор розвиває думку про те, що давньогрецька філософія починається зі спроб перших теоретиків, зокрема Платона, довести безсмертя душі. Для них це передусім означало обґрунтування того, що людина ніколи не може уникнути моральної відповідальності чи кари за свої переступи. Цей вид безсмертя, або цю теорію безсмертя, автор зіставляє з уявленням давніх греків про земне безсмертя імені. Якщо грек не зажив слави у творчій царині свободи (політика, війна, спорт, наука та мистецтво), то він не виходить за межі свого тілесного існування завдяки оповіді родової пам’яті. Крім того, перший вид безсмертя розглянуто в аспекті морального песимізму Платона, другий вид — в аспекті морального оптимізму й обидва — в аспекті філософської відповіді на питання про добре та щасливе життя. Третій вид безсмертя автор визначає як фаустівське безсмертя модерної доби. Цей вид безсмертя пояснюється через поняття фаустівської людини, тобто на підставі ідеї Й.В. Ґете про самоздійснення особистості в діяльності вільної народної спільноти. Цей вид безсмертя протиставлено поняттю ескапічного безсмертя, що його такі митці, як О.С. Пушкін і М.А. Булгаков, описували як найбільше досягнення модерної творчої особистості за умов суспільної неволі. Поняття медіального безсмертя визначається як постмодерна ідея про те, що бажана унікальність особистості завіряється її суспільним визнанням за посередництва сучасних цифрових засобів комунікації, тобто медіальним чином. Основний текст містить важливі посилання на «Допов нення», розміщені після цього тексту. Для розуміння діалогічного характеру дослідження варто читати «Доповнення» разом з основним текстом, а не після нього.
Посилання
Benedict, R. (1946). The Chrysanthemum and the Sword, Patterns of Japanese Culture. Boston: Houghton, Mifflin Company.
Cassin et al. (2014). Dictionary of Untranslatables. Princeton University Press.
https://doi.org/10.1515/9781400849918
Camus, A. (2015). Le Mythe de Sisyphe / Transl. from French by O. Zhupanskiy. [In Ukrainian]. PH "Portfel".
Goethe, J.W. (1986). Faust. Berlin, Weimar: Aufbau-Verlag.
Goethe, J.W. (2001). Faust / Transl. from German by M. Lukash. In: J.W. Goethe, Faust; Lyrics. [In Ukrainian]. Kyiv: Veselka.
Heidegger, M. (2006). Sein und Zeit. Tübingen: Max Niemeyer.
Mendelssohn, M. (1989). Phädon oder über die Unsterblichkeit der Seele in drei Gesprächen. In: M. Mendelssohn, Schriften über Religion und Aufklärung. Berlin: Union.
Kulakovskii, J.A. (2002). Death and Immortality in the Ancient Greek Descriptions. [In Russian]. In: Eschatology and Epicureanism in the Ancient World: Selected works (pp. 45-164). St. Petersburg: Aletheia.
Kundera, M. (2020). Immortality / Transl. from French by L. Kononovych. [In Ukrainian]. Lviv: Staryi Lev Publishing House.
Losev, A.F. (1957). The Ancient Mythology in its Historical Development. [In Russian]. Moscow: Uchpedgiz.
Rohde, E. (1894). Psyche. Seelencult und Unsterblichkeitsglaube der Griechen. Freiburg i. B., Leip zig.
Rose, Fr. Seraphim. (2009). The Soul after Death. St. Herman of Alaska Brotherhood.
Trubetskoi, S.N. (1908). The Belief in Immortality. [In Russian]. In: S.N. Trubetskoi, Collected works. Vol. 2. Moscow: G. Lissner and D. Sobko.
Unamuno, M. de. (2010). The Tragic Sense of Life. [In Ukrainian]. In: M. de Unamuno, About the Tragic Sence of Life and Other Works / Transl. from Spanish by B. Chuma. Lviv: Ast rolabia. [=Унамуно 2010]
Wittgenstein, L. (1960). Tractatus logico-philosophicus. In: L. Wittgenstein Schriften. Bd. 1: Tractatus logico-philosophicus. Tagebücher 1914-1916. Philosophische Untersuchungen. Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 136
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).