Удавана антиномія історичного досвіду: До інтерпретації поняття історичного досвіду Г.-Ґ. Ґадамером та Ф.Р. Анкерсмітом

ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

Анотація

Стаття присвячена аналізу феномену історичного досвіду в герменевтиці Ґадамера та філософсько-історичній концепції Анкерсміта. Інтерес філософії історії до досвіду актуалізувався на тлі вичерпання евристичного потенціалу історичного наративізму та конструктивізму, тісно пов’язаних з так званим лінгвістичним поворотом. На перший погляд, Ґадамер та Анкерсміт презентують протилежні інтерпретації історичного досвіду: як опосередкованої впливами залученості до передання та безпосередньої, позаконтекстуальної зустрічі з минулим. Проте у розвідці доводиться, що попри позірну антиномічність, ґадамерівський герменевтичний досвід як досвід переважальної історичної реальності виявляється не надто далеким від піднесеного історичного досвіду в Анкерсміта. І навпаки, піднесений історичний досвід, попри свої претензії на безпосередність, виявляється досвідом кінцевості людського буття, тобто є близьким до того, що Ґадамер вважав сутністю герменевтичного досвіду. В обох випадках історичний досвід розглядається як умова можливості розуміння минулого, а тому з необхідністю постає питання про універсальну структуру такого досвіду та розуміння. Розбіжності позицій двох авторів випливають з принципово різних онтологічних упереджень, які кожен з них поділяє. Для Ґадамера це редукція історії до мовно структурованого передання, внаслідок чого переважна частина минулого залишається поза рамками герменевтичного досвіду. Для Анкерсміта – некритичне розуміння часу, внаслідок чого його поняття піднесеного не набуває надійного методологічного підґрунтя. Прояснення темпоральності піднесеного історичного, а також відмова від жорсткої зв’язки історичного досвіду та мови відкривають перспективу зняття абстрактної антиномії контекстуальності та безпосередності історичного досвіду. Часовість людського буття виявляється універсальною передумовою історичного досвіду, двома протилежними формами якого є тяглість та розрив. Всупереч поширеній критиці теорії Анкерсміта як далекої від історіографічної практики, розвиток потенціалу концепту піднесеного історичного досвіду виявляє його релевантність тій динамічній та трагічній історії сучасного, яку наразі переживає Україна.