Чи був Кант наївним пацифістом? (філософські міркування та тлі російсько-української війни)

Анотація

У статті розглянуто погляди І. Канта щодо проблеми війни і миру та можливості досягнення «рerpetual рeace» на підставі памфлету «До вічного миру» та деяких інших пізніх творів мислителя. Зокрема, приділено увагу історичному тлу появи цього памфлету як певного завершення моральної філософії та філософії права у контексті розроблення власного проєкту «вічного миру» з урахуванням розвʼязання конкретних проблем зовнішньої політики кінця ХVIII сторіччя. Розглянуто також своєрідну Кантову «формулу миру», яка претендує на загальну значущість. Її викладено у прелімінарних та, особливо, в дефінітивних статтях уявного договору. Автор стверджує, що її основу становлять три головні принципи: республіканізм, федералізм та наявність космополітичного громадянства, обмежуваного гостинністю. Ці принципи доповнюють так звані «гарантії» «вічного миру»: прогрес права та дух міжнародної торгівлі. У статті аналізовано апологетичні та критичні відгуки на памфлет Канта й подальші її інтерпретації в європейській філософії та політичній думці. Особливу увагу приділено тлумаченню його твору як «пацифістського маніфесту». На цій підставі стверджували, що Кант був одним з фундаторів світського пацифізму. У статті обґрунтовано спростовується така позиція на з огляду на її анахронічність та невідповідність поглядам самого Канта, який розглядав «вічний мир» лише як вищий нормативний ідеал зовнішньої політики. Автор вказує на вплив кантівських ідей на формування сучасної філософії міжнародних відносин, зокрема теорії демократичного миру (DPT). Вказано також, що три головні принципи кантівської формули «вічного миру» знайшли своє втілення в постулатах саме цієї теорії. Разом з тим відзначено, що практика реалізації DPT у зовнішній політиці США не завжди мала позитивні наслідки. У зв’язку з цим розглянуто проблему застосування цієї теорії до аналізу причин та перебігу російсько-української війни. Наведено різні позиції з цього приводу, але на підставі останніх публікацій та реального перебігу подій автор доходить висновку, що «войовнича» версія DPT може стати у пригоді для досягнення нашої перемоги та справедливого, чесного й гідного миру.