Сміх як симптом сучасності: аналіз демаркаційності та інтерпасивності сміху

СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.15407/fd2024.03.165

Ключові слова:

місце, ієрархія, заразливість, ідентифікація, трансгресія, соціальні норми, недоречність

Анотація

Авторка статті ставить за мету дослідження функцій та завдань сміху в контексті життя сучасної людини та труднощів, які виникають у сьогоденні, зокрема стресів та пошуків ідентичності. Авторка обґрунтовує свою тезу, спростовуючи дві поширені позиції, що існують в академічному просторі: 1) розуміння сміху як засобу руйнування ієрархії або трансгресивної сили, яка має потенціал викриття соціальних вад; 2) заразливість сміху.

На думку авторки, ці позиції не здатні повністю описати та пояснити явища, які існують у сучасному світі. Замість розуміння сміху як трансгресії за межі соціальних ролей авторка пропонує трактувати його як засіб демаркації, який не руйнує соціальні ролі, а навпаки, утверджує їх. Згода із цінностями, закладеними у жарт, дає змогу людині ідентифікуватися з певною групою людей.

Авторка протиставляє інтерпасивність сміху його заразливості. Функція інтерпасивності виникла через потребу сучасної людини у заміщенні власних емоцій.

Проаналізувавши відведені для сміху місця, анекдоти та сучасні комедійні жанри, авторка дійшла висновку, що історичний розвиток суспільства створює нові виклики для людини, які сучасний індивід має подолати. У зв’язку з цим сміх у наш час набуває нових функцій, зокрема описаних вище.

Біографія автора

Катерина СКРИПНИК

студентка філософського факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 01033, Київ, вул. Володимирська, 60

Посилання

Arendt, H. (1981). The Life of the Mind (Combined 2 Volumes in 1). New York: Harvest Books.

Aristotle, (1967). Poetics. [In Ukrainian]. Kyiv: Mystetstvo.

https://doi.org/10.3998/mpub.7576

Bergson, H. (1913). Laughter. An essay on the meaning of the comic. New York: The Macmillan company.

Hobbes, T. (2000). Leviathan or The Matter, Form and Power of a Commonwealth Ecclesiastical and Civil. [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i Litera.

Kant, I. (2007). Critique of Judgement. New York: Oxford University Press.

Kovaliv, Y.I. (2007). Encyclopedia of Literary Criticism : In 2 Vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury.

Kurylo, A. (2021). The police "catch" not enough embarrassed people): In North Korea, it was forbidden to laugh and cry loudly. [In Ukrainian]. Retrieved from: https://tsn.ua/svit/ne-dostatno-zasmuchenih-vidlovlyuyut-policeyski-u-pivnichniy-koreyi-zaboronili-smiyatisya-i-guchno-plakati-1934992.html

Lacan, J. (1992). The Ethics of Psychoanalysis. London: Routledge.

Lacan, J. (2017). Formations of the Unconscious. Cambridge: Polity Press.

Levchuk, L.T. (Ed.). (2010). Aesthetics : Textbook. [In Ukrainian]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury.

Pinker, S. (1999). How the mind works. London: Penguin.

https://doi.org/10.1037/e412892005-002

Provine, R.R., Emmorey, K. (2006). Laughter among deaf signers. Journal of Deaf Studies and Deaf Education, 11(4), 403-409.

https://doi.org/10.1093/deafed/enl008

Schopenhauer, A. (2010). The World as Will and Representation. New York: Cambridge University Press.

Semeniuk, L. (2019). The nature of folk laughter culture and the phenomenon of low culture (the baroque period) in Ukraine. [In Ukrainian]. Synopsys: Tekst, Kontekst, Media, 25(1), 23-30.

https://doi.org/10.28925/2311-259x.2019.1.4

Žižek, S. (2019). How to Read Lacan. [In Ukrainian]. Kyiv: Komubook

Переглядів анотації: 164

Опубліковано

2024-09-18

Як цитувати

СКРИПНИК, К. . (2024). Сміх як симптом сучасності: аналіз демаркаційності та інтерпасивності сміху: СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО. Філософська думка, (3), 165–174. https://doi.org/10.15407/fd2024.03.165

Номер

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.