Сміх як симптом сучасності: аналіз демаркаційності та інтерпасивності сміху
СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО
Ключові слова:
місце, ієрархія, заразливість, ідентифікація, трансгресія, соціальні норми, недоречністьАнотація
Авторка статті ставить за мету дослідження функцій та завдань сміху в контексті життя сучасної людини та труднощів, які виникають у сьогоденні, зокрема стресів та пошуків ідентичності. Авторка обґрунтовує свою тезу, спростовуючи дві поширені позиції, що існують в академічному просторі: 1) розуміння сміху як засобу руйнування ієрархії або трансгресивної сили, яка має потенціал викриття соціальних вад; 2) заразливість сміху.
На думку авторки, ці позиції не здатні повністю описати та пояснити явища, які існують у сучасному світі. Замість розуміння сміху як трансгресії за межі соціальних ролей авторка пропонує трактувати його як засіб демаркації, який не руйнує соціальні ролі, а навпаки, утверджує їх. Згода із цінностями, закладеними у жарт, дає змогу людині ідентифікуватися з певною групою людей.
Авторка протиставляє інтерпасивність сміху його заразливості. Функція інтерпасивності виникла через потребу сучасної людини у заміщенні власних емоцій.
Проаналізувавши відведені для сміху місця, анекдоти та сучасні комедійні жанри, авторка дійшла висновку, що історичний розвиток суспільства створює нові виклики для людини, які сучасний індивід має подолати. У зв’язку з цим сміх у наш час набуває нових функцій, зокрема описаних вище.
Посилання
Arendt, H. (1981). The Life of the Mind (Combined 2 Volumes in 1). New York: Harvest Books.
Aristotle, (1967). Poetics. [In Ukrainian]. Kyiv: Mystetstvo.
Bergson, H. (1913). Laughter. An essay on the meaning of the comic. New York: The Macmillan company.
Hobbes, T. (2000). Leviathan or The Matter, Form and Power of a Commonwealth Ecclesiastical and Civil. [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i Litera.
Kant, I. (2007). Critique of Judgement. New York: Oxford University Press.
Kovaliv, Y.I. (2007). Encyclopedia of Literary Criticism : In 2 Vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury.
Kurylo, A. (2021). The police “catch” not enough embarrassed people): In North Korea, it was forbidden to laugh and cry loudly. [In Ukrainian]. Retrieved from: https://tsn.ua/svit/ne-dostatno-zasmuchenih-vidlovlyuyut-policeyski-u-pivnichniy-koreyi-zaboronili-smiyatisya-i-guchno-plakati-1934992.html
Lacan, J. (1992). The Ethics of Psychoanalysis. London: Routledge.
Lacan, J. (2017). Formations of the Unconscious. Cambridge: Polity Press.
Levchuk, L.T. (Ed.). (2010). Aesthetics : Textbook. [In Ukrainian]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury.
Pinker, S. (1999). How the mind works. London: Penguin.
Provine, R.R., Emmorey, K. (2006). Laughter among deaf signers. Journal of Deaf Studies and Deaf Education, 11(4), 403–409.
Schopenhauer, A. (2010). The World as Will and Representation. New York: Cambridge University Press.
Semeniuk, L. (2019). The nature of folk laughter culture and the phenomenon of low culture (the baroque period) in Ukraine. [In Ukrainian]. Synopsys: Tekst, Kontekst, Media, 25(1), 23-30.
Žižek, S. (2019). How to Read Lacan. [In Ukrainian]. Kyiv: Komubook.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
