СУМ’ЯТТЯ СУБ’ЄКТИВНОСТІ: МІЖ ТРАВМОЮ ТА (НАД)ПРИСТРАСНІСТЮ
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2024.04.034Ключові слова:
суб’єктивність, пасивність, ефективність, травма, Інший, (над)пристрасність (патичність)Анотація
Cтаття є спробою виявити тяглість експлікацій суб’єктивності в модусах структури афективності як конститутивної для її гетерогенної природи. Теоретико-методологічний базис дослідження – феноменологічна дескрипція суб’єктивного досвіду, засоби історико-філософського аналізу, герменевтичні методи розуміння й інтерпретації. Методологічно вихідною є знакова для некласичного образу людини ідея суб’єктивності як трансцендентного в іманентному. Логіку дослідження вмотивовує зсув від ситуації пасивності суб’єктивності до суб’єктивності, афіційованої власною історією, що набуває конститутивного досвіду травми, гетеро-(авто)афіціювання чи (над)пристрасності. Так, у новітніх французьких феноменологічних та (пост)феноменологічних дослідженнях дітклива суб’єктивність, конституюючись у модусах структури афекту, формується завдяки виключному досвіду травми, гетеро-(авто)афіціювання чи (над)пристрасності, що необорно (пере)створює саму суб’єктивність. Тобто становлення суб’єктивності збурено виключним досвідом, який, необорно заперечуючи засновки існування суб’єкта, конституює останнього «всупереч йому самому».
Якщо гетероафіційована суб’єктивність у Ж. Лакана й Е. Левінаса є радше пасивністю, оскільки травматичний досвід пасивного «знесення», зрушуючи нарцисичні уявлення суб’єкта, конституює останнього «проти волі», то у (пост)феноменологічних уявленнях (М. Анрі – А. Мальдине) експлікована між травмою і (над)пристрасністю суб’єктивність набувається у структурах автоафіціювання, що сполучає пасивне прийняття афекту з активною респонзивністю – відповіддю на афект. Тяглість експлікацій суб’єктивності в модусах структури афекту від ситуації пасивності до набуття суб’єктивністю досвіду травми, гетеро-(авто)афіціювання чи (над)пристрасності вмотивовує конститутивність афективності для гетерогенної природи суб’єктивності.
Посилання
Badiou, A. (2009). French. About French as clearing (Évidement). [Trans. from Fr. A.Ryabchuk & V.Artyukh]. [In Ukrainian]. In: B. Cassin, K. Sigov (Eds.), Vocabulaire européen des philosophies: Dictionnaire des intraduisibles (vol. I, рр. 48-54). Kyiv: Duсh i litera.
Bernet, R. (2004). Le sujet traumatisé. In: R. Bernet, Consсience et existence. Perspectives phénoménologiques (рр. 269-295). Paris: PUF [collection «Epiméthée»].
Bernet, R. (2015). Transcendental Phenomenology? In: J. Bloechl, N.de Warren (Eds.), Phenomenology in a New Key: Between Analysis and History. Essays in Honor of Richard Cobb-Stevens (pр. 115-133). Springer [Edition: Contributions to Phenomenology, 72].
https://doi.org/10.1007/978-3-319-02018-1_7
Henry, M. (2000). Incarnation: une philosophie de la chair. Paris: Seuil.
Henry, M. (2003). Phénoménologie non-intentionnelle: une tâche de la phénoménologie à venir. In: M. Henry, De la phénoménologie, T. I. Phénoménologie de la vie (рр. 105-123). Paris: PUF [collection «Épiméthée»].
https://doi.org/10.3917/puf.henry.2003.01
Kozachynska, V. (2016). Subjectivity: Extension of Heterogeneous Spaces (Philosophical-Anthropological Dimension): Monography. [In Ukrainian]. Kyiv: Publishing House of National Pedagogical Dragomanov University. Lévinas, E. (1974). Autrement qu'être ou au-delà de l'essence. La Haye: Nijhoff.
Maldiney, H. (2007). De la transpassibilité. In: H. Maldiney, Penser l'homme et la folie (рр. 263-308). Grenoble: Éditions Jérôme Millon [collection «Krisis»].
Renaut, A. (1989). L'Ère de l'individu. Contribution à une histoire de la subjectivité. Paris: Gallimard.
Zahavi, D. (2011). Unity of Consciousness and the Problem of Self. In: S. Gallagher (Ed.), The Oxford Handbook of the Self (pp. 316-335). New York: Oxford University Press.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
