ПРОПОЗИЦІОНАЛЬНІ ПОХИБКИ МОДЕЛЮВАННЯ МАЙБУТНЬОГО В КОНТЕКСТІ ПРАГМАТИЗМУ Ч.С. ПІРСА: НА ПРИКЛАДІ ПОСТКОНФЛІКТНИХ СЦЕНАРІЇВ

Анотація

Ч.С. Пірс у публікаціях періоду 1902–1905 років (зокрема, «Що таке прагматизм?»), пояснюючи головні положення прагматизму, вдається до категорій «переконання» (belief) і «сумнів» (doubt) як таких, що характеризують протилежні стани – самодостатньої звички означення та руйнування звичних уявлень. Відповідно, Ч.С. Пірс вказує на можливості й обмеження опису та оцінки вірогідності майбутніх дій як єдиної сфери практики, до якої можна застосувати самоконтроль у значенні самопідготовки за допомоги переконання та сумніву – до рефлексії, яка настане вже після того, як дії відбудуться, і виключатиме можливість самодокору. В публікації запропоновано до обговорення у філософській спільноті ідею застосування прагматистського інструментарію переконання, сумніву та означення до сценаріїв, що характеризуються невизначеними хронологічними межами та відтермінованими наслідками, зокрема до створених під час різних фаз російсько-української війни сценаріїв постконфліктного майбутнього. Відтак, уточнення Пірсової дихотомії «переконання–сумнів» у вигляді динамічної модальної шкали «переконання, в значенні переконаності в необхідності реалізації даного сценарію майбутнього (Belief) – передбачення (Prediction) – очікування, в значенні ймовірності (Expectation) – припущення (Supposition) – сумнів (Doubt)» (B(PES)D) застосовано в оцінюванні пропозиціональної адаптивності сценаріїв, з огляду на невизначеність тривалості майбутніх викликів, а також ресурсу індивідуальної та колективної стійкості. Зосібна у статті розглянуто запропоновані до 2022 року соціальні та економічні сценарії реінтеграції окупованих територій з урахуванням зміни прогнозів з початку повномасштабного російського вторгнення, а також пропозиціональної адаптації сценаріїв до зміненого означення реалій внаслідок масштабних міграційних процесів та безпекових ризиків, актуалізованих під час цієї фази війни.