Християнська теологічна проблема контингентності світу, війни та індивідуальної мужності буття в перспективі сучасних світоглядних категорій

Анотація

Збройна агресія проти України кинула виклик основоположним принципам європейського світоустрою; водночас вона  також сколихнула увесь християнській світ і змусила по-новому осмислити окремі традиційні переконання та погляди. У межах різноманітних християнських віросповідань нові акценти, внесені в доктрину миру та війни виражені більшою чи меншою мірою, однак орієнтовані приблизно на схожий результат – оновити, наскільки це можливо, наявні положення вчення та наблизити його до історичної реальності. А тому в середовищі різних християнських конфесій, попри доволі помітну несхожість підходів теологів, спільним мотивом розмислів виступає стурбованість щодо якнайшвидшого подолання розриву між власною вірою та реальністю сучасного світу. Війна очевидячки показала кліру та широкому загалу звичайних боговірних, що ігнорувати драматичні реалії війни, намагатися стояти осторонь їх надалі неприпустимо, інакше це спричинить борсання вірян в архаїці минулого, в замкненому колі застарілих ідей, усього того, що навряд чи відгукнеться у свідомості сучасників. Християнство ще на початкових етапах його становлення як історично окремої, оригінальної віри рішуче відкидало насильство будь-якого ґатунку, віддаючи рішучу перевагу добровільному мучеництву перед злом і насильством у будь-яких їхніх різновидах і формах. З тих вікопомних часів питання відповідальності релігійних спільнот за мир, їхньої компетенції у справі збереження миру у своїх крайніх проявах поставали між прибічниками повного пацифізму, які відверто та прямо заперечували насильство, і прихильниками так званої «справедливої війни», які знаходили підстави для його виправдання в окремих випадках. Однак слід визнати, що традиційне християнське бачення все ж різними засобами радше заохочує відразу до несправедливості та насильства, аніж їх виправдання.