«МЕМОРІАЛЬНІ ПОВОРОТИ» В ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ. ЯК КУЛЬТУРИ ПАМ’ЯТІ ВПЛИВАЮТЬ НА СУЧАСНИЙ СВІТ
ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
Ключові слова:
пам'ять, історія, меморіальний поворот, режим історичності, наративність, модерн, реваншизмАнотація
Тези про «живий» характер минулого, його здатність «повертатися» та впливати на сучасне й майбутнє визначили контури так званого повороту до меморіальної культури, який спостерігається у західній гуманітаристиці з 1980-х років. «Меморіальний поворот» маркує перехід від сфокусованого на майбутньому модерну до нового «режиму історичності», зосередженого переважно на минулому.
У статті доводиться, що меморіальний поворот кінця XX століття сам має розглядатися історично – як один з етапів валоризації феномену колективної або історичної пам’яті за часів модерну та після них. Специфіка кожного з етапів зумовлювалася зміною сприйняття історичного часу як комплексного взаємного співвідношення часових вимірів минулого, сучасного та майбутнього. Залежно від цього пам'ять виконувала функції темпорального долання розривів та врівноваження пришвидшення, джерелом яких було майбутнє (1), опрацювання травматичного історичного досвіду та пов’язаної із цим емансипації (2), конструювання майбутнього як поля втрачених або нереалізованих можливостей минулого (3). Кожна із цих функцій надає особливого відтінку конституюванню колективної ідентичності.
Меморіальний поворот кінця минулого століття був пов’язаний насамперед з опрацюванням травматичної пам’яті щодо злочинів колишніх тоталітарних режимів та щодо насилля стосовно пригнічених та маргіналізованих у минулому груп, спільнот, народів. Цей поворот відбувався на тлі специфічного західного розуміння концептуальної реалізації ключових завдань ліберальної демократії, що артикулювалося у дискурсі «кінця історії». Проєціювання ліберально-демократичної повістки справедливості на минуле сприяло виробленню історико-дидактичного концепту «негативної пам’яті», а численні дискурси пам’яті стали формою емансипації від травматичного тягаря минулого.
Наразі сенс і функція минулого щодо сучасного кардинально змінюються. Відсутність універсалістських чи більш-менш інклюзивних проєктів майбутнього, відчуження самого майбутнього, артикульоване у концептах транс- та постгуманізму призводять до реконструктивістських проєкцій історичної пам’яті на сучасне та майбутнє. Від критичного опрацювання минулого переходять до втілення його втрачених та нереалізованих можливостей, наслідком чого стає розквіт історичного реваншизму.
На тлі відчуженого майбутнього європейська культура негативної пам’яті, з одного боку, та різноманітні форми історичного реконструктивізму – з іншого, визначають обличчя сучасного світу. Їхнє співіснування формує складну картину різночасовості сучасного попри економічну, технологічну та комунікативну глобалізацію. Проєціювання їх на сферу політичного призводить до напруги та відкритих конфліктів між суспільствами, прихильними до міжнародного-правового статус-кво, та реваншистськими зазіханнями колективних акторів «нового світопорядку», який імплікує і нову історію.
Посилання
Anderson, B. (2006). Imagined Communities. Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London; New York: Verso.
Ankersmit, F.R. (2009). The Postmodernist “Privatization” of the Past. Historical Representation. [In Ukrainian]. Ukraina moderna, 4 (15), 246–272.
Assmann, A. (2013). Is Time out of Joint? On the Rise and Fall of the Modern Time Regime. Ithaca; London: Cornell University Press and Cornell University Library.
Bevernage, B., Lorenz, C. (2013). Introduction. In: Breaking up Time – Negotiating the Borders between Present, Past and Future (pp. 7–35). Vandenhoeck & Ruprecht GmbH & Co. KG, Göttingen/Vandenhoeck & Ruprecht LLC, Bristol, CT, U.S.A.
Chakrabarti, D. (2000). Provincializing Europe. Postcolonial Sought and Historical Difference. Princeton; Oxford: Princeton University Press.
Derrida, J. (1994). Specters of Marx. New York; London: Routledge.
Ethnicity and Group Rights. (1997). NOMOS XXXIX. Yearbook of the American Society for Political and Legal Philosophy. New York; London: New York University Press.
Fukuyama, F. (2018). Identity. Contemporary Identity Politics and the Struggle for Recognition. London: Profile Books Ltd.
Jonas, H. (1984). The Imperative of Responsibility. In Search of an Ethics for the Technological Age. Chicago: University of Chicago Press.
Gumbrecht, H.-U. (2014). Our Broad Present: Time and Contemporary Culture. New York: Columbia University Press.
Halbwachs, M. (1968). La Mémoire Collective. Paris: Presses Universitaires de France.
Hartog, F. (1996). History and the Writing of History: the Order of Time. In: History Making. The Intellectual and Social Formation of a Discipline (pp. 95–113). Stockholm: Almqvist and Wiksell.
Hartog, F. (2005). Time and Heritage. Museum Internationale, 57/3, 7–18.
Hartog, F. (2015). Regimes of Historicity: Presentism and Experiences of Time. New York: Columbia University Press.
Homilko, O. (2023). Decolonization of Ukrainian Culture: Vouk Policy or National Awakening? [In Ukrainian]. Philosophical Thought, 3, 49–58.
Huyssen, A. (2000). Present Pasts: Media, Politics, Amnesia. Public Culture, 12, 21–38.
Kozellek, R. (2005). Future Past. On the Semantics of Historical Time. [In Ukranian]. Kyiv: Dukh i Litera.
Lorenz, K. (2019). Out of Time?: Some Critical Reflections on François Hartog’s Presentism. In: Rethinking Historical Time: New Approaches to Presentism. London; New York: Bloomsbury Academic.
Megill, A. (1998). History, memory, identity. History of the Human Sciences, 11, 37–62.
Megill, A. (2007). Historical Knowledge, Historical Error. A contemporary guide to practice.
Chicago; London: The University of Chicago Press.
Mudrovcic, M. (2014). About lost futures or the political heart of history. Historein, 14, 7–21.
Nora, P. (1984). Entre mémoire et histoire: la problématique des lieux. In: Les Lieux de mémoire. T. 1: La République (pp. xvii–xlii). Paris: Gallimard.
Olick, J.K. (2007). The Politics of Regret: On Collective Memory and Historical Responsibility. New York: Routledge.
Proleiev, S., Zymovets, R., Kobets, R. (2023). Discourses in a Global World. Kyiv: Dukh i Litera.
Reichardt, U. (2003). The “Times” of the New World: Future-Orientation, American Culture, and Globalization. In: REAL 19 (Yearbook of Research in English and American Literature) (pp. 247–266). Tübingen: Gunter Narr.
Renan, E. (1882). Qu’Est-Ce Qu’Une Nation? Conference faite en Sorbonne, le 11 Mars 1882 (pp. 1–30). Paris: Calmann Levi, Editeur; Ancienne Maison Michel Levy Freres.
Saryusz-Wolska, M., Wawrzyniak, J., Wóycicka, Z. (2022). New constellations of mnemonic
wars: An introduction. Memory Studies, 15(6), 1275–1288.
Simon, Z.B. (2018). History Begins in the Future On Historical Sensibility in the Age of Technology. In: The Ethos of History: Time and Responsibility. Oxford; New York: Berghahn.
Simon, Z.B. (2024). Disconnective futures: Uncertainty, unfathomability, and the collapse of narrative crisis management. Frontiers of Narrative Studies, 9, 208–231.
Torpey, J. (2004). The Pursuit of the Past: A Polemical Perspective. In: Theorizing Historical Consciousness (pp. 240–255). Toronto: University of Toronto Press.
Zymovets, R. (2022). Memory Discourses and Critical Scientific History. On the specificity of Modern Historical Discourses. [In Ukrainian]. Philosophical Thought, 2, 108–124.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
