МЕМОРІАЛЬНИЙ ПОВОРОТ: ВИКЛИКИ ДЛЯ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
ПОВЕРНЕННЯ ДО ТЕМИ: ВІЙНА, КУЛЬТУРА І ПОЛІТИКА
Ключові слова:
історична культура, пам'ять, історіографія, історична політика, історичність, часАнотація
У статті ідентифікуються та аналізуються три виклики філософії історії, які постали через так званий меморіальний поворот, який відбувся наприкінці XX століття. Перший – втрата монополії академічної історіографії на історичну істину та визначальне ставлення до минулого. Другий – недостатність концепції «лінеарного часу» для пояснення розмаїття історичного досвіду різними культурами та в різні історичні періоди. Третій – проблематизація горизонту майбутнього через підвищену увагу до минулого. Описані виклики зумовлюють трансформацію філософії історії від теорії історіографії до філософії історичної культури, історичності та майбутнього, формуючи нове предметне поле, яке суттєво відрізняє її як від класичного, так і від постмодерністського етапу.
Постмодерна критика історичного пізнання змістила акценти з епістемології на аналіз способів репрезентації минулого в історичній оповіді, наслідком чого стала девальвація проблематики істини. Меморіальний поворот, головним поняттям якого стала пам'ять, підкреслено повертає значення питання істини до філософії історії, але здійснює це повернення поза рамками академічній історіографії. Історична політика, яка надає пам’ятанню статус зобов’язання стає ще одним чинником визначення істини минулого. Тож меморіальний поворот унаочнює тріаду історіографія–пам'ять–історична політика, кожен компонент якої претендує на власну істину минулого і взаємозв’язок яких пропонується визначати як «історичну культуру».
Феномен пам’яті як співприсутності минулого у сучасному ставить під сумнів об’єктивістське «лінеарне» розуміння часу, яке становило засновок модерного історицизму. Разом із цим виявляється проблематика історичності самого часу та його зв’язку з історичним характером людського досвіду. Культурний конструктивізм та герменевтика конституюють діапазон сучасних підходів, в рамках яких відбувається опрацювання часу як «багатошарового», «гетерогенного», «поліхронічного», «плюрі-історичного» тощо. Наслідком цього стає релятивізація феномену часу та плюралізація історичностей, на аналізі якої дедалі більшою мірою зосереджується сучасна філософія історії.
Дефіцит майбутнього, засвідчений меморіальним поворотом лише унаочнює фактичну відмову філософії історії від утопічного мислення. Проте плюральність історичностей неминуче релятивізує і сам час меморіального повороту як переважно європейську та «західну» історичність. Постгуманістична та ретротопічна історичності наново розмикають горизонт майбутнього, повертаючи філософію історії до міркувань про прийдешнє як джерело історичної подієвості й загалом будь-якої історичності.
Посилання
Ankersmit, F.R. (1983). Narrative Logic. A Semantic Analysis of the Historian’s Language.The Hague; Boston; London: Martinus Nijhoff Publishers.
Ankersmit, F.R. (1998). Interview. In: Encounters. Philosophy of History after Postmodernism. Charlottesville; London: The University Press of Virginia, 67–99.
Ankersmit, F.R. (2009). The Postmodernist “Privatization” of the Past. Historical Representation. [In Ukrainian]. Ukraina Moderna, 4(15), 246–272.
Appleby, J., Hunt, L., Jacob, M. (1994). Telling the Truth about History. New York: W.W. Norton.
Assman, A. (2006). Der Lange Schatten der Vergangenheit. Erinnerungskultur und Geschichtspolitik. München: Verlag C.H. Beck oHG.
Assman, A. (2020). Is Time out of Joint? On the Rise and Fall of the Modern Time Regime. Ithaca; London: Cornell University Press; Cornell University Library.
Bauman, Z. (2017). Retrotopia. Cambridge: Polity Press.
Bevernage, B. (2008). Time, Presence and Historical Injustice. History and Theory, 47, 2, 149–167.
Bevernage, B. (2012). From Philosophy of History to Philosophy of Historicities: Some Ideas on a Potential Future of Historical Theory. BMGN – The Low Countries Historical Review, 127(4), pp.113–120.
Bevernage, B. (2014). Transitional justice and historiography: challenges, dilemmas and possibilities. Macquarie Low Journal, 13, 7–24.
Bevernage, B. (2016). Tales of pastness and contemporaneity: on the politics of time in history and anthropology. Rethinking History, 1–23. http://dx.doi.org/10.1080/13642529.2016.1192257
Chakrabarty, D. (2000). Provincializing Europe. Postcolonial Thought and Historical Difference. Princeton: Princeton University Press.
Fabian, J. (2014). Time and the Other. How anthropology makes its object. New York: Columbia University Press.
Grever, M., Adriaansen, R.-J. (2017). Historical Culture: A Concept Revisited. In: Palgrave Handbook of Research in Historical Culture and Education (pp. 73–89). Palgrave Macmillan.
Gumbrecht, H.-U. (2014). Our Broad Present: Time and Contemporary Culture. New York: Columbia University Press.
Heidegger, M. (1967). Sein und Zeit. Tübingen: Max Niemeyer Verlag.
Hartog, F. (2015). Regimes of Historicity: Presentism and Experiences of Time. New York: Columbia University Press.
Hölscher, L. (2013). Mysteries of Historical Order. Breaking up Time. Negotiating the Borders between Present, Past and Future (pp. 134–151). Göttingen, Bristol: Vandenhoeck & Ruprecht.
Kozellek, R. (2005). Future Past. On the Semantics of Historical Time. [In Ukranian]. Kyiv: Dukh i Litera.
Kozellek, R. (2006). Temporal Layers. Studies in the Theory of History. [In Ukranian]. Kyiv: Dukh i Litera.
Kymlicka, W. (2002). Contemporary Political Philosophy. An Introduction. 2nd. edn. New York: Oxford University Press.
Landwehr, A. (2018). Nostalgia and the Turbulence of Times. History and Theory, 57(2), 251–268.
Le Goff, J. (1992). History and Memory. New York: Columbia University Press.
Lorenz, C. ( 2014). Blurred Lines: History, Memory and the Experience of Time. International Journal for History, Culture and Modernity, 2(1), 43–62.
Lorenz, C. (2017). The Times They Are a-Changin. On Time, Space and Periodization in History. In: M. Carretero, S. Berger, M. Grever (Eds.), Palgrave Handbook of Research in Historical Culture and Education (pp. 109–133). Houndmills: Palgrave.
Lorenz, C. (2019). Out of Time? Some Critical Reflections on François Hartog’s Presentism. Rethinking Historical Time: New Approaches to Presentism. London; New York: Bloomsbury Academic.
Megill, A. (1998). Introduction. In: Encounters. Philosophy of History after Postmodernism (pp. 67–99). Charlottesville; London: The University Press of Virginia.
Olick, J.K. (2007). The Politics of Regret: On Collective Memory and Historical Responsibility. New York: Routledge.
Olick, J.K. (2023). The Future of Mnemonic Turn. Social Research: An International Quarterly, 90(4), 781–807.
Osborne, P. (2013). The fiction of the contemporary. Anywhere or Not at All: Philosophy of Contemporary Art (pp. 15–36). London: Verso.
Pihlainen, K. (2021). History Culture’ and the Continuing Crisis of History. Faravid: Journal for Historical and Archaeological Studies, 52, 17–35.
Proleiev, S., Zymovets, R., Kobets, R. (2023). Discourses in a Global World. Kyiv: Dukh i Litera.
Simon, Z.B. (2018). History Begins in the Future. On Historical Sensibility in the Age of Technology. In: The Ethos of History: Time and Responsibility (pp. 192–209). Oxford; New York: Berghahn.
Simon, Z.B. (2024). Disconnective futures: Uncertainty, unfathomability, and the collapse of narrative crisis management. Frontiers of Narrative Studies, January, 208–231.
Simon, Z.B. (2026). Plurihistoricity. On the Historical Culture of Extinction, Justice, and the Historical Profession. London; New York: Routledge.
Tamm, M. (2022). Memory. The Routledge Companion to Historical Theory (pp. 544–557). London; New York: Routledge. Taylor & Francis Group.
Zymovets, R. (2025). “Mnemonic turns” in historical context. How cultures of memory influence modern world. [In Ukrainian]. Philosophical Thought, 3, 149–167.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
