Філософський дискурс: комунікація і норма

Анотація

Ситуація публічного функціювання філософії сьогодні значно змінилась порівняно з тим, яка була навіть наприкінці минулого століття. Новітні можливості вільного апелювання до філософських понять і значень та використання їх кожним учасником необмежених мереж відкритої комунікації порушують питання збереження та захисту нормативного філософського дискурсу. Автор формулює потребу в нормативності як питання різниці між контекстом відтворення і контекстом інновації або як взаємозалежність відтворення та творчої інтерпретації нормативних значень у філософії. Він звертає увагу на висвітлення питання творення та визнання нормативності у практиках дискурсу/комунікації, які можна знайти у працях Мішеля Фуко та Юрґена Габермаса. Це допомагає висвітлити роль та місце нормативних значень у комунікавних діях, включно з їх значенням у філософському дискурсі. Використовуючи Габермасову теорію лінґвістичної та контекстуальної залежності нормативних значень дискурсу від контексту, автор привертає увагу до ролі у творенні значень життєвого світу як культурного контексту, який зумовлює розуміння учасника комунікації. Це надає можливість відзначити особливу роль позиції комунікатора або його чи її розуміння життєвого контексту, до якого вони належать. Це також дозволяє продемонструвати приклади несумірності філософських дискурсів, в залежності від позиції, обраної філософом, як ми це можемо зустріти в радикальній критичній позиції Роджера Скрутона в його оцінці праць багатьох провідних європейських філософів. На завершення автор підкреслює, що здатність до новаційної інтерпретації в філософії залежить не лише від рівня теоретичної обізнаності персони, а й від його чи її персонального засвоєння та присвоєння значень власного культурного світу.