СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПІДВАЛИНИ ДИСКУРСУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОСТІ

ДИСКУРС В СУСПІЛЬСТВІ ТА КУЛЬТУРІ

Анотація

У статті розглянуто місце та роль дискурсу в життєдіяльності людини. Підставою для цього є значення наявності мови та мовлення як однієї з чільних ознак людськості. Завдяки мові утворюється власна дійсність людини, яка має смисловий характер. Виокремлено чо- тири виміри ефекту мовлення в конституюванні світу людини. Це: функція смислової про- дуктивності та достовірності мовлення; функція організації та акумуляції досвіду; функція внормовування людської життєдіяльності; функція персоналізації. Набуття мовленням фор- мату дискурсу пов’язується з домаганням значущості та обґрунтуванням достовірності су- джень. Ці якості дискурсивних практик невіддільні від їхнього нормативного ефекту. Якщо у мовленні як такому домінує ефект комунікації та тверджень, то дискурс є передусім смисловим впорядкуванням дійсності. Він завжди створює, трансформує або скасовує пев- ний смисловий порядок. Автор обґрунтовує тезу щодо зростання ролі дискурсивних практик в сучасному світі. Це пов’язане з епохальними змінами в життєдіяльності людства, а саме із завершенням ери виробництва. Всю історію людської цивілізації можна розглядати як роз- виток виробництва (починаючи від неолітичної революції, тобто винайдення виробничого способу господарювання). Завершення ери виробництва означає водночас актуалізацію ве- личного історичного завдання звернення людини на саму себе, на власну природу та органічну здатність жити. Турбота про себе, а не про умови існування (зовнішні блага) стане пріори- тетом розвитку людства в найближчій історичній перспективі. Однак ця переорієнтація людського буття наражається на суперечливий вплив віртуалізації дійсності для людини, що тягне за собою зміни у класичному покликанні дискурсу. У зв’язку з цим, автор аналізує ефект дискурсів в умовах надпотужного інформаційного середовища сучасності, яке саме стає провідною потугою ґлобальної дійсності у вигляді інфовлади.