ЗАМАХ НА ІДЕНТИЧНІСТЬ (Російська культура як екзистенційна загроза Україні)
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2022.04.145Ключові слова:
історичні наративи, культурні засади імперської ідентичності, геополітичні проєкти, симулякр, фальшива реальністьАнотація
Стаття присвячена ролі російської культури за умов війни РФ проти України. Автор розглядає історію як базову структуру, що формує дискурсивну базу ідентичності. Аналізуються історичні наративи та культурні засади імперської ідентичності, ризики повномасштабної репрезентації російської культури в українській суспільній свідомості. Значну увагу приділено осмисленню двох тенденцій — псевдонаукового обґрунтування геополітичних проєктів та знезначення історично сформованих змістів, які утворюють ту чи ту ціннісну парадигму. Окреслено основні риси процесу наповнення комунікативної дії дією стратегічною на основі конструювання фальшивої реальності. Зокрема, йдеться про Великий Російський Симулякр як тип інструментального розуму з його системою профанацій, що покладено в основу інформаційної війни РФ проти нашої держави. Обґрунтовано твердження, згідно з яким сьогоденна російська ідентичність великою мірою спирається на сакралізовані сенси російської культури та водночас на очевидну інволюцію російського суспільства у криваву язичницьку стихію з її культами смерті, масовими людськими жертвоприношеннями, зґвалтуваннями і грабунками. Мистецькі дискурси культури при цьому, на думку автора, відіграють афірмативну роль, адже спираються на імператив задоволення, дієвий складник процесу реалізації трансцендентальної здатності уяви, а згодом мультиплікації та змасовлення естетичного переживання, і зрештою — його вербалізації у стереотипах аґітаційного жарґону. Звідси випливає перетворення розрекламованої «естетичної досконалості» російської культури на інструмент упослідження культури конкурентної, на фундаментальний знаряддя інформаційної війни. Автор вважає, що в інформаційній війні найвагомішим ресурсом для атаки на супротивника постає карколомна зміна наративів, спецоперації під чужим прапором, а за базу леґітимації атакувальних сенсів правлять застарілі міжнародні інститути і практики, леґітимаційні процедури і механізми їх упровадження.
Посилання
Adorno, Th.W., Frenkel-Brunswik, E., Levinson, D., Sanford, N. (1950). The Authoritarian Personality.Studies in Prejudice Series. Vol. 1. New York.
Diagnosis of our Time. Wartime Essays of a Sociologist (1943). London: Routledge & Kegan Paul. Dostoyevskii, F.M. (1983). Polnoye sobraniye sochinenii. In 30 vols. Vol. 25. [In Russain]. Leningrad.
Faye, E. (2005). Heidegger: l’introduction au nazisme dans la philosophie. Paris: Albin Michel. Habermas, J. (2020). Technik und Wissenschaft als “Ideologie”. Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Mannheim, K. (1929). Ideologie and Utopie. Bonn: Klostermann.
Obukhov, G. (2015). Agressor i professor. [In Russian]. Radio Svoboda, March 15. Retrieved from: https://www.svoboda.org/a/26907371.html.
Reich, W. (s.a.). Ether, God and devil: cosmic superimposition. Retrieved from: https://www.good-reads.com/work/quotes/496652-ether-god-and-devil-cosmic-superimposition.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 247
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).