Свобода релігії в Україні: виклики в часі російсько-української війни

Анотація

Стаття актуалізована декількома обставинами, над чим розмірковують автори. На їхню думку, є 1) явні та зовнішні загрози, зокрема порушення свободи совісті на тимчасово окупованих українських територіях, в т. ч. і в Криму, які виникли в результаті російсько-української війни, а є 2) внутрішньо приховані та потенційні небезпеки вільному віросповіданню громадян України. Якщо щодо першого типу небезпек українське суспільство солідарне та активне в засудженні переслідувань за релігійною ознакою, то неявні підводні рифи міжконфесійних відносин усвідомлюються із запізненням або свідомо замовчуються чи ж перекручуються.

Наведені авторами відомі приклади дискримінації віруючих певних конфесій в т. зв. ДНР—ЛНР та Криму постійно оновлюються; українські та міжнародні експерти готують відповідні звіти, передають їх у міжнародні організації з прав людини. На фоні таких документованих кейсів останнім часом з’являються окремі заяви-звинувачення на адресу України, яка, нібито користаючись ситуацією війни й посилаючись на духовні небезпеки для України з боку тих релігійних організацій, чиї центри знаходяться в країні-аґресорці, порушує Конституцію та Закон про свободу совісті.

Автори спростовують поширені наративи, які накидаються Росією та РПЦ, що ви- кликають у зарубіжних експертів стурбованість ситуацією в Україні стосовно свободи совісті та віросповідання. Релігійна свобода, висновують автори, сьогодні потребує захисту, але закликають відокремлювати реальні загрози від уявних. Україна послідовна в своїх намірах берегти права людини та спільнот, захищати свободи віруючих та їхніх організацій.