Демократія і громадський простір: нормативні моделі та український дискурс

Анотація

В статті української та польської соціальних дослідниць аналізуються нормативні підходи до трактування моделей демократії та громадського простору, а також показується взаємозв’я зок поміж громадським простором і демократією. Незважаючи на існування множинності моделей демократії, в основному їх можна звести до двох основних форм реалізації демократії: пряма демократія і представницька демократія. На роль третьої форми претендує деліберативна (дорадча) демократія, яка, на думку деяких вчених, поєднує в собі елементи представницької демократії, прямої демократії і демократії участі. Аналіз ґрунтується на оцінці демократії й громадського простору в Україні, спираючись на дані шести емпіричних міжнародних соціальних досліджень, а також сучасної характеристиці деяких складових українського громадського простору. Згідно з рейтингом CIVICUS Monitor, Украї на входить до категорії країн, де громадський простір є «ускладненим» починаючи з 2019 року по теперішній час (осінь 2023). Наразі просуванню громадянського простору до більш сприятливих форм свободи асоціації, мирних зібрань і вираження думок в країні загрожує декілька факторів одночасно.

В статті також використані результати авторських попередніх і поточних академічних досліджень, а також напрацювання з адвокаційної та аналітичної двадцятирічної діяльності у якості громадських експертів в Україні та Європі.