Політичний популізм і цифрова культура

ТЕОРЕТИЧНА І ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Анотація

Поділяючи традицію підходу до популістичного діяча як знака в соціокультурній комунікації, а політичного популізму – як онтологічного конституювання політичної дії згідно з ідеями Ернесто Лакло, автор зміщує увагу на цифрове середовище, де розгортається ефективний сучасний популістичний дискурс. Практики популізму виходять за межі політичної дії та втілюються у публічній комунікації сучасних знаменитостей, що стало особливо явно в епоху соціальних мереж. З метою виявити суттєві характеристики політичного популіста й цифрового середовища в одній теоретичній площині застосовано методологію та концептуальні положення філософії інформації Лучано Флориді, які дають можливість розглядати політичного популіста як інформаційний організм (інфорг) у нових умовах існування – в інфосфері. З огляду на концептуальне розщеплення інтелекту й діяльності, яка розглядається як агентність нових артефактів, керованих штучним інтелектом, проведено аналогію та виявлено конфігураційну сприятливість інфосфери для політичного популіста, який подібно до штучних артефактів, керованих алгоритмами, адаптується до зовнішніх подразників, що надходять від мікроавдиторій у цифрових мережах, та переналаштовується у пошуках максимального народного схвалення. Виявлено онтологічну спорідненість інформаційних сутностей популіста та штучного артефакту завдяки їхній спільній характеристиці – агентності, яка є плановим результатом технологій. Отже, цифрова культура формує нові практики щоденної діяльності, політичної репрезентації та комунікації, а також створює виклики для людини у сфері відповідальності та контролю над власним життям. Дослідження демонструє, що популізм слугує своєрідним маркером трансформацій соціокультурного простору в умовах цифрової інфосфери, а нові життєві практики цифрової культури свідчать про реонтологізацію нашого існування.