ВИНАЙДЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОСТИ І ФІЛОСОФІЯ ПІДОЗРИ. Частина 2. Філософія підозри, або заколот проти Аполона

ТЕОРЕТИЧНА І ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Анотація

У другій частині «Філософія підозри, або заколот проти Аполона» статті «Винайдення суб’єктивности і філософія підозри» йдеться про той феномен в європейській інтелектуальній історії, який дістав назву «філософія підозри». Метафора підозри належить Фридриху Ніцше, який на початку твору «Людське, надто людське» стверджує, що його твори називають «школою підозри». Це дає підставу Полю Рикеру в творі «Конфлікт інтерпретацій» об’єднати Фридриха Ніцше, Зиґмунда Фройда та Карла Маркса, описуючи їхній стиль мислення як «вправи у підозрі». Ця підозра спрямована насамперед проти принципу суб’єктивности, історія винайдення якого була описана в першій частині цієї статті «Винайдення суб’єктивности, або приборкання Діоніса». Згідно з цим принципом, кожна людина є автономним суб’єктом, який вільно ухвалює рішення на підставі здобутих знань. Фридрих Ніцше підозрює, що за цим усім стоїть ірраціональна воля до могутности, Зиґмунд Фройд указує на несвідоме як на темне та непрозоре тло свідомости, а Карл Маркс показує, як різні форми людської культури, що на його думку є лише частинами надбудови, ґрунтуються на економічному базисі, одним із головних принципів якого є відчуження, що виникає у сфері індустріального виробництва й поширюється на все людське існування. Усіх трьох мислителів поєднує те, що за раціонально впорядкованим аполонічним світом вони вбачають діонісійський хаос і темряву, якщо скористатися Ніцшевим розрізненням аполонічної та діонісійської складових нашої людської культури. Саме тому філософію підозри можна описати як заколот проти Аполона. Водночас постає питання, чи вичерпується ірраціональний темний бік людської історії та культури лише тими аспектами, що їх вгледили Фридрих Ніцше, Зиґмунд Фройд і Карл Маркс, а чи цих аспектів існує більше. Утім, відповідь на це питання вочевидь виходить за межі цієї розвідки.