ГЛОБАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ СВІТІ

Анотація

У статті досліджується багаторівневий взаємозв'язок між глобальними екологічними загрозами та національними екологічними проблемами. Автор, відштовхуючись від нищення природного довкілля внаслідок агресії Росії проти України, простежує диспозицію глобального і локального як «логосу і ойкосу», первісно закладену в запропоноване Гекелем поняття екології. На прикладах укладеної під егідою ООН Паризької кліматичної угоди та міжнародних громадських рухів, які виборюють її дійсну реалізацію на національному рівні, констатується, що локальний рівень залишається в затінку глобальної екології. Ця суперечність, по-перше, привертає увагу до дискусій, які охоплюють різні виміри екології – від її етимологічних коренів до міждисциплінарного характеру на тлі міжнародної та національної екологічної політики, що посилює необхідність цілісного розуміння, що інтегрує глобальні та локальні перспективи. По-друге, це дає змогу звернути увагу на властиві екологічній літературі тенденції дослідження локального – культурно-національний рівень екологічної проблематики та повернення до «земного», місцевого. Автор простежує зазначені тенденції, звертаючись до відомих авторів у сфері екологічної проблематики та захисту природного середовища (Латур, Кляйн, Гаравей та ін.). Відповідно, у статті зроблено спробу прояснити внутрішню логіку навернення екологічної думки до проблем екології природного середовища на локальному рівні, що загрожують життю національних спільнот. Це підводить до розгляду значення природного середовища для націотворення та національної ідентичності в рамках біополітики (Аґамбен, Еспозито), зокрема до розуміння агентності життя (біос) через стратегічну залежність людини й суспільства від стану довкілля. У статті вказується на  межу, яка розділяє і водночас поєднує науково-стратегічне ставлення людини до природного середовища та філософські дослідження життя людини «в» цьому середовищі. Методологічно це вможливлює розгляд диспозиції «логосу та ойкосу» в термінах «глибинної екології» (Тейлор) та через образ «повернення до дому» (Слотердайк). Автор розвиває філософію цього образу на основі звернення до поняття ніжності та знаходить його в художньо-політичному творі Винниченка як характеристику масової мотивації навернення української спільноти до унезалежнення нації. У статті зроблено спробу прояснити екзистенціальне значення ніжності як переживання єдності національної спільноти з найближчим природним довкіллям у працях Гайдеґера, присвячених герменевтиці образів повернення до землі, додому в німецького поета Гельдерліна. Поняття ніжності також критично розглядається в контексті Кантової етики ставлення до живого. Насамкінець, розглядається пропозиція Слотердайка щодо оновлення категоричного імперативу Канта в контексті розвʼязання екологічних проблем через доповнення вимогою «діяти негайно». Автор пропонує додати до цієї екологічної редакції імперативу вимогу до людської дії бути сумісною з подальшим буттям національних спільнот на землі.