Демократія і публічний дискурс
DOI:
https://doi.org/10.15407/fd2019.06.046Ключові слова:
комунікація, публічна сфера, політика, демократія, культура, ідентичністьАнотація
Теперішні доступні всім суспільні медіа створюють нові можливості для колективних та індивідуальних голосів набувати масового резонансу, змінювати громадську думку та впливати на перебіг політики. Стаття поцілена на аналіз зв’язку між демократичною політикою і медіумом комунікації. Кольорові революції, особливо пережита в Україні, актуалізують питання взаємодії між публічною і політичною сферами в сьогоднішньому контексті комунікації. Відстежуючи детальний аналіз модерного формування публічної сфери, здійснений Чарльзом Тейлором, автор зосереджується на впливі комунікації на спричинювані цим процеси демократизації. Він концентрується на таких аспектах аналізованої публічної сфери,як домінування раціональності в її формуванні, притаманні їй вимоги щодо нормативної підзвітності влади та її екстра-політичний статус. Ці ключові характеристики публічної сфери стосуються кожного як її потенційного леґітимного учасника. Польовий досвід під час Революції Гідності дає чзому скориґувати бачення взаємин публічної сфери і політики. За цими спостереженнями їхня взаємодія є набагато тіснішою, ніж вважалося на піставі політичного досвіду модерну. Слід зазначити також високий ступінь громадської емоційності порівняно з уявленою раціональністю публічного дискурсу в перебігу масових протестів проти несправедливості та ображання гідності, як і в разі голосування за нову політичну владу переважно на етичних та естетичних засадах. Це посилює залежність влади від повсякденного публічного відчуття її леґітимності. Для відповіді на питання про нову ситуацію взаємопроникнення сфер громадськості та політики автор звертається до особливостей дискурсу, що їх єднає, і переглядає відносини між політикою і публічною сферою через питання, чи «все є політичним», висунуте Жан-Люком Нансі у статтях про демократію, натхненних «круглою датою» подій Травня’68 у Франції. Це вможливлює застосування його вихідну демаркації двох вимірів демократії -- як справедливого перерозподілу добробуту і як реґулятивних ідеалів рівності та свободи -- до нинішнього стану комунікації між політичною та публічною сферами. Звідси також можна стверджувати, що ідеали демократії, заторкуючи всіх і кожного, розширюють традиційні рамки сфери політичного, залучаючи до неї широкий спектр культурного досвіду людей. Автор пов’язує сьогоднішнє співіснування ліберальних і консервативних цінностей у ліберальних демократіях з переживанням своєї культурної ідентичностілюдиною. Цей висновок сприяє проясненню феномену під’йому хвилі консерватизму, харктерної наразі для політики в сучасних демократіях.
Посилання
Kant, I. (1994). Criticism of practical reason. In I. Kant, Works: in 8 Vols. (Vol. 4). Moscow: Choro.
Kant, I. (2004). Criticism of practical reason. [Tr. by Igor Burkovsky.] Kyiv: Univers.
Agamben, G. (2015). Stasis. Civic War as a Political Paradigm (Homo Sacer II, 2). Meredian. Crossing Aesthetics. [Ed. by Werner Hamacher. Translated by Nicholas Heron.] Stanford: Stanford University Press.
Bobbio, N. (2005). Liberalism and Democracy. [Translated by Martin Ryle and Kate Soper.] London, New York: Verso.
Nancy, J.-L. (2010). Finite and Infinite Democracy/ In Democracy in What State? [Gotgio Agamben, Alain Badiou, Daniel Densaїd, Wendy Brown, Jean-Luc Nancy, Jacques Ranciere, Kristin Ross, Slavoj Zizek. Translated from French by William McCuaig.] New York: Columbia University Press.
Nancy, J.-L. (2012).The Truth of Democracy. [Translated by Pascale-Anne Brault and Michael Naas.] New York: Fodham University Press.
Digital globalization: The new era of global flows (2016). McKinsey Global Institute. Report. February 2016.
Taylor, Ch. (2007). A Secular Age. Cambridge, London: The Belknap Press of Harvard University Press.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 326
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з наступними умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, так як це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
