Інтеріоризаця інтерсуб’єктивності в «Я»-концепті та співвідповідальність у трансцендентальній прагматиці

Сучасна філософія розуму: перспективи розвитку

Анотація

У статті тематизовано концепти комунікативної практичної філософії як складника герменевтично-лінґвістично-прагматично-семіотичного повороту у філософії, пов’язаного з переходом від парадигми суб’єктивності до парадигми інтерсуб’єктивності. Зокрема, концепт «Я» розглянуто як чинник інтеріоризації інтерсуб’єктивності, оскільки він від самого початку вплетений у контекст мовленнєвої практики із займенником «Я», що й по- значено рефлексійним «Я є Я». Трансцендентальне «Я» є інтеріоризацією транценденталь- ної комунікативної спільноти; класичний концепт «повноліття», пов’язаний з «мужністю керуватися власним розумом», є внутрішнім проявом комунікативної компетентності, що в інтеріоризованому вигляді увіходить до структури ідентичності. Розум постає в таких визначеннях, як «дискурс», «арґументація», «консенсус». Своєю чергою, дискурс відрізняється від інших мовленнєвих практик, таких як бесіда, розмова, суперечка, діалог, які також мають свої інтеріоризації, утворюючи складну структуру ідентичності. У статті йдеться про внутрішній «супровід дискурсу» як у процесі обґрунтування людського знання, так і в процесі виправдання (леґітимації) правильності моральних належнісностей. Зокрема, це ви- являється у формулюванні категоричного імперативу моральної практики, що розглянуто у світлі переходу від монологічного до трансцендентально-прагматичного вимірів. У статті показано також необхідність переходу від монологічного концепту відповідальності до комунікативного концепту спільної відповідальності. Наголошується, що такий перехід є нагальною потребою сучасної доби, ознакою якої є прагнення подолання кризової цивілізації «ризиків і загроз» і формування цивілізації діалогу на підставі досягнення арґументативного порозуміння, реґулятивною ідеєю якого є «трансцендентальний консенсус».