Субʼєкт і субʼєктивність: В. Декомб vs С. Ложье

Аналітика субʼєктивності та інтерсубʼєктивності

Анотація

Попри загальну вживаність філософських концептів суб’єкта і суб’єктивності серед філо- софів немає одностайності в їхньому розумінні, навіть якщо йдеться про представників одного філософського напрямку. Предметом дослідження цієї статті є різні розуміння суб’єктивності двома відомими французькими авторами аналітичної інспірації, В. Декомбом і С. Ложьє, яких об’єднує критика рефлексивного суб’єкта філософії свідомості, відстоювання ідеї соціального характеру ментального, а також звернення до методологічних ресурсів філософії пізнього Вітґенштайна для розробки ідеї соціального суб’єкта. Попри спільні настанови, Декомб і Ложьє надихаються різними традиціями — Декомб, назагал, розвиває ідеї французької школи соціології, натомість Ложьє працює в річищі лінґвістичної феноме- нології, визначеної філософією повсякденного мовлення та скептичними інтерпретаціями думки Вітґенштайна. Декомб створює концепцію суб’єкта як дієвця, сформованого не своїм внутрішнім світом, а своєю дією, моделлю якої є інституція соціального життя. Прак- тична суб’єктивність Декомба виростає з його критики рефлексивної парадигми філософії свідомості і є здатністю дієвця взяти на себе відповідальність за власну дію. Натомість концепція «депсихологізованої суб’єктивності» Ложьє зосереджена на зворотному боці здатності дієвця діяти за правилом у межах інституційної парадигми практики, а саме на крихкості й вразливості будь-якої людської дії, на її поразках і труднощах та загалом на небажанні суб’єкта бути дієвцем і брати на себе відповідальність за свою дію. Ложьє відстоює скептичне розуміння суб’єктивності як властивості дії делокалізованого суб’єкта мовлення і знання, його здатності навіть своєю нездатністю виражати соціальну природність людського способу життя.