Філософія як чинник духовної незалежності України

Анотація

У статті розглянуто проблеми розвитку філософії в Україні впродовж тридцяти років незалежності та здійснено спробу періодизувати цей розвиток. Показано, що незалежність України крім державного, політичного та економічного вимірів містить і духовний складник, пов’язаний з релігійною, культурною, мовною та ідеологічною незалежністю. Ключовим аспектом тут стала незалежність від Московської церкви та створення автокефальної Православної церкви України. Та оскільки, за Конституцією України, жодну ідеологію держава не може визнавати як обов’язкову, духовна незалежність є і світською категорією, що передбачає також світоглядну та філософську незалежність. У статті виокремлено кілька етапів творення філософської незалежності. Перший етап потребував насамперед подолання ідеологічно заанґажованої філософії марксизму російського ґатунку, тобто марксизму-ленінізму. Другий етап — це прилучення філософії України до взірців сучасної світової філософії, засвоєння провідних її тенденцій та парадигмальних комплексів. У цьому контексті показано роль перекладів філософської класики та сучасної філософської літератури в процесі увіходження філософії в Україні до царини світової філософської думки. Нарешті, третій етап визначається розв’язанням ключових проблем сучасності, пов’язаних із ґлобалізацією, екологічною кризою, універсалізмом та партикуляризмом в етиці, етичною меліорацією сучасного суспільства тощо. У статті йдеться також про роль філософії та філософської освіти в обґрунтуванні ціннісних орієнтацій розвитку українського суспільства, формуванні комунікативної, моральної та фахової компетенцій громадян як чинника цивілізаційного вибору України.