Розвиток релігієзнавства у незалежній Україні: досвід Відділення релігієзнавства

Основні дослідницькі напрями та відділи Інституту

Анотація

Стаття присвячена розвитку українського релігієзнавства, його становленню як окремої гуманітарної галузі. На основі історії виникнення та інституціоналізації релігієзнавства в Україні автори описують складний процес релігієзнавства та релігійні процеси, наголошуючи на досягненнях та проблемах. До становлення академічного релігієзнавства вчені підійшли системно, цілісно, ​​масштабно, багатогранно, на багатьох рівнях. Нові методологічні підходи дозволили формулювати цікаві теми планових завдань, вивчати незвичні для гуманітарних наук дискурси, як історичні, так і сучасні, спостерігати за змінами в релігійному житті країни та світу, відстежувати тенденції кількісних та якісних перетворень науки у релігійній сфері. Окрім теоретичних питань з феноменології та історіософії релігії, українські вчені узагальнили практичні прояви релігії: секуляризацію та модернізацію, політизацію та націоналізацію, інституціоналізацію та конфесіоналізацію, прагматизацію та цифровізацію релігії. Особливою сферою уваги вчених була свобода совісті та свобода віросповідання, стан релігійної свободи та державно-церковних відносин, міжрелігійний діалог. Наукові результати відділу релігієзнавства представлені у:

• численних публікаціях основних монографій та збірників
• друці науково-популярних журналів («Українське релігієзнавство», «Релігійна панорама», «Релігійна свобода»)
• створенні вебсторінки
• проведенні сотень науково-практичних конференцій
• активній присутності у міжнародній науковій спільноті через членство в іноземних професійних асоціаціях (IAHR, EASR).

Відділ дбав про розвиток науки не лише в системі НАН України, а й у сфері освіти, в інших країнах. Особливим досягненням українських релігієзнавців є формування дружніх стосунків та співпраці з релігійними організаціями України, партнерства з органами державної влади, ЗМІ та громадянським суспільством загалом.