ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ РЕЛІГІЙНОГО БАГАТОМАНІТТЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті актуалізується питання небезпеки російсько-української війни для традиційного релігійного багатоманіття України. Автори вважають, що релігійній плюральності загрожують об’єктивні й суб’єктивні обставини. Серед перших – прямі втрати, які переживають релігійні громади через смерть своїх послідовників через російську агресію, полону, міграції. У процесі війни масово гинуть люди – носії різної релігійності. Вони, становлячи людський ресурс і соціальну базу для релігійних громад різних релігійних традицій, не відтворять природний приріст кількості членів того чи іншого віросповідання. Тому таке очікуване і неочікуване зменшення і кількості вірян, і кількості їх віросповідних спільнот як мажоритарних, так і міноритарних релігій призведе до стискання релігійного поля України. Це стосується і контрольованих урядом України територій, і тимчасово окупованих Росією. Під час війни віряни на контрольованих територіях вимушені мігрувати або всередині країни, або за її межі. Це вносить певний хаос в релігійне життя українських вірян. Тимчасове чи тривале переміщення мільйонів людей суттєво змінює релігійний ландшафт країни.

Тимчасово окуповані території втратили роками наявні там громади українських церков – православних, католицьких, протестантських. Покидають свої малі батьківщини мешканці Криму, Донецької та Луганської областей, частини Херсонської та Запорізької. Ті, хто не має можливості виїхати, або поповнюють армію нерелігійних, або пристають до церков та релігійних організацій, які своїми управлінськими центрами мають Росію. Змінюється не тільки ландшафт, а й характер релігійності українського населення, що залежить і від політики та настроїв керівників певних релігійних спільнот. Рішення про зміну адміністративного підпорядкування, яке можна вважати суб’єктивним чинником у процесі зменшення релігійної плюральності України, має привести до трансформації віросповідної, національної й політичної орієнтації релігійних громад. Війна вплинула на поляризацію настроїв у релігійному середовищі не так між релігіями, скільки всередині самих громад, поділивши колишніх братів по вірі на прихильників України й усвідомлення необхідності її захищати, та її ворогів, «ждунів», які очікують повернення радянських часів і домінування Москви.

Автори висновують, що традиційний для України релігійний плюралізм постав перед загрозою знищення (неконтрольовані Україною території) або істотного зменшення (контрольовані території). Великі церкви утримують свою зону відповідальності, хоча і втратили своїх членів (загиблі, переміщені, мігранти). Міноритарним громадам із труднощами вдалося вижити після пандемії COVID-19, а з початком широкомасштабної війни – і кількість послідовників, і кількість громад стрімко зменшується. Раніше домінувальні релігійні об’єднання допускали можливість існування поряд із собою меншин, навіть в дечому підтримували їх, пробували налагоджувати толерантні відносини, виступали своєрідними гарантами їхньої свободи. Нині, коли ресурси навіть домінантних релігій сильно зменшилися, ця толерантність щодо юдеїв, мусульман, бахаї та ін. зникає. Є небезпека, що міжрелігійне порозуміння також зазнає кризи.